Західний пересічний журналіст - дріб’язковий. Півень, що заважав Кантові писати „Критику чистого ро
зуму , важливіший для нього за саму критику. „Цирк Чапліна для нього ніщо в порівнянні з Чапліновським процесом про шлюбну розлуку.
Крім того, західний пересічний журналіст сентиментальний.
Оповідаючи про свят-вечір у кіно-зорь, він починає з вигуку:
- „О різдво, різдво, - декламує він, - час, коли добрий Реге Микола стоїть за дверима, готуючись покласти у виставлений черевичок різдвяний подарунок, однаково єприємний як серцеві маленьких дітей, так і дітям дорослим - зорям екрану .
Після цього європейський журналіст береться до справи. Він оповідає, що американки дістають оригі
нальні подарунки, що „палко коханий чоловік Клер
Віндзор подарував їй свідоцтво про шлюбну розлуку, що невідома нам „маленька Рут Тейлор остільки зміцніла в своїй
назві „стар , що добрий батько Микола наповнив усі її скриньки й кофри найтоншою білизною, на яку „маленька Рут така ласа.
Далі його увагу притягає віяло Леатрис Джой. Віяло це найсправжнісіньке гавайське, або явайське, і його використала артистка в картині, що недавно демонструвалась. На зміну Джой поспішає Ліль Даговер. Журналіст робить тонкий натяк, що вона захоче мати в подарунок в тихий свят-вечір кілька ле
вів - „цих велетнів пустелі ; журналіст тільки не знає, хто з прихильників Даговер наважиться зробити їй такий подарунок.
Далі він переходить до статистики. Він повідомляє, що якийсь кіно-актор вже встиг одержати на свята 3464 привітання, 1500 прохань прислати фото і 145 запрошень на різдвяну вечерю.
Вразивши читача кількістю перечитаних листів, співробітник західного кіно-журналу оповідає про те, що більшість кіно-акторів відмовляється від усіх запрошень і святкує святий вечір у родинному оточенні. Наприклад, Мері Пікфорд, „така гарна і багата, як принцеса з казки про чарівниць , зустрічає різдво разом з Дугласом Фербенксом і кількома друзями. Мері Пік
форд влаштовує тихий вечір спогадів про той далекий час, коли вона була ще бідною „Сандрильоною .
Як зворушливо у такого журналіста від’їздять німці або шведи до Америки .і як чарівно в’їздять американки в Париж!
Вже кілька днів захлинається від лірики кіно-письменник. Величезний пароплав з своїм тисячним населенням розрізує води Атлантики. Ні вітру, ні хвиль. На чардаку стоїть жінка. їй ледве щойно скінчилося 20 років. Її очі блукають по безмежній по
верхні океану. Її чудні й великі очі повні глибокого суму й сліз. Це - „молода Грета Гарбо (ми бачили її в „Безрадісній вулиці ), що незабаром буде зниматися в картині „Анна Кареніна . Вона покидає Европу.
Вона поспішає назустріч невідомому - до слави, але її серце стискається від суму: вона, звичайно, згадує ті безтурботні дні, ко
ли вона в своїй тихій і добрій Швеції, серед сестер і братів, шила при світлі лямпи, до
помагала матері в господарстві, або читала своїм виразним голосом похмурі легенди Скандинавії.
В Париж „зорі приїздять радісно. Вони завжди щасливі, що побачили столицю „прекрасної Франції , але їм, на жаль, завжди ніколи.
Ліліян Гіш - славетна учениця Грифіца - героїня „Зламаної лілеї , „Двох сиріток і „Водоспаду життя приїздила в Париж лише на три дні. Журналіст вважає, що цього ма
ло, бо Париж, як і взагалі для жінок, так і для „стар , - перш за
все місто краївців, швачок, ювелірів і чарівного взуття.
Швачки й чарівне взуття пе
реходять з одної кореспонденції до другої. Вони -
Американські кіно-зорі: Марія Корда, Леа
трис Джой, Ліліян
Гіш.
зуму , важливіший для нього за саму критику. „Цирк Чапліна для нього ніщо в порівнянні з Чапліновським процесом про шлюбну розлуку.
Крім того, західний пересічний журналіст сентиментальний.
Оповідаючи про свят-вечір у кіно-зорь, він починає з вигуку:
- „О різдво, різдво, - декламує він, - час, коли добрий Реге Микола стоїть за дверима, готуючись покласти у виставлений черевичок різдвяний подарунок, однаково єприємний як серцеві маленьких дітей, так і дітям дорослим - зорям екрану .
Після цього європейський журналіст береться до справи. Він оповідає, що американки дістають оригі
нальні подарунки, що „палко коханий чоловік Клер
Віндзор подарував їй свідоцтво про шлюбну розлуку, що невідома нам „маленька Рут Тейлор остільки зміцніла в своїй
назві „стар , що добрий батько Микола наповнив усі її скриньки й кофри найтоншою білизною, на яку „маленька Рут така ласа.
Далі його увагу притягає віяло Леатрис Джой. Віяло це найсправжнісіньке гавайське, або явайське, і його використала артистка в картині, що недавно демонструвалась. На зміну Джой поспішає Ліль Даговер. Журналіст робить тонкий натяк, що вона захоче мати в подарунок в тихий свят-вечір кілька ле
вів - „цих велетнів пустелі ; журналіст тільки не знає, хто з прихильників Даговер наважиться зробити їй такий подарунок.
Далі він переходить до статистики. Він повідомляє, що якийсь кіно-актор вже встиг одержати на свята 3464 привітання, 1500 прохань прислати фото і 145 запрошень на різдвяну вечерю.
Вразивши читача кількістю перечитаних листів, співробітник західного кіно-журналу оповідає про те, що більшість кіно-акторів відмовляється від усіх запрошень і святкує святий вечір у родинному оточенні. Наприклад, Мері Пікфорд, „така гарна і багата, як принцеса з казки про чарівниць , зустрічає різдво разом з Дугласом Фербенксом і кількома друзями. Мері Пік
форд влаштовує тихий вечір спогадів про той далекий час, коли вона була ще бідною „Сандрильоною .
Як зворушливо у такого журналіста від’їздять німці або шведи до Америки .і як чарівно в’їздять американки в Париж!
Вже кілька днів захлинається від лірики кіно-письменник. Величезний пароплав з своїм тисячним населенням розрізує води Атлантики. Ні вітру, ні хвиль. На чардаку стоїть жінка. їй ледве щойно скінчилося 20 років. Її очі блукають по безмежній по
верхні океану. Її чудні й великі очі повні глибокого суму й сліз. Це - „молода Грета Гарбо (ми бачили її в „Безрадісній вулиці ), що незабаром буде зниматися в картині „Анна Кареніна . Вона покидає Европу.
Вона поспішає назустріч невідомому - до слави, але її серце стискається від суму: вона, звичайно, згадує ті безтурботні дні, ко
ли вона в своїй тихій і добрій Швеції, серед сестер і братів, шила при світлі лямпи, до
помагала матері в господарстві, або читала своїм виразним голосом похмурі легенди Скандинавії.
В Париж „зорі приїздять радісно. Вони завжди щасливі, що побачили столицю „прекрасної Франції , але їм, на жаль, завжди ніколи.
Ліліян Гіш - славетна учениця Грифіца - героїня „Зламаної лілеї , „Двох сиріток і „Водоспаду життя приїздила в Париж лише на три дні. Журналіст вважає, що цього ма
ло, бо Париж, як і взагалі для жінок, так і для „стар , - перш за
все місто краївців, швачок, ювелірів і чарівного взуття.
Швачки й чарівне взуття пе
реходять з одної кореспонденції до другої. Вони -
Американські кіно-зорі: Марія Корда, Леа
трис Джой, Ліліян
Гіш.