ЧОМУ КІНО НА СЕЛІ ДЕФІЦИТНЕ?

3) Бракує доки-що й потрібних для села кіно-фільмів, які-б задовольняли вимоги та зацікавлювали-б селянство.
Часто-густо ми даємо селу фільми малоцікаві, а іноді й не зрозумілі. Доречі, треба відзначити, що деякі кіно-устави сплачують і дуже велику прокатну платню (Конотопська округа, наприклад, де пересічна платня для першої стаціонарної устави за одну картину виносить 9 крб. 40 кап.).
Трапляється, що на село надсилають фільми й з технічного баку погані, проте це явище поволі зникає.
4) Основне, що створює дефіцитність кіна на селі, - це незручність теперішньої кущової системи для пересувних кіно-устав, бо, за цієї системи, більшість сел має змогу бачити кіно не в день відпочинку, а в робочі дні, коли насе
лення, стомлене роботою, до кіна не так іде, як пішло-б у день свята.
5) Дуже відбиваються на бюджеті сільської устави великі накладні видатки, а саме: вартість електроенергії (для стаціонарних устав часто-густо дуже велика,, бо електричні джерела іноді перебувають в руках приватника або кооперації - млин, трактор, що спеціально для кіна працює ввечері, як двигун). Доречі, електроенергія на селі іноді пода
ється нерегулярно, а через це сеанси зриваються навіть тоді, коли вже механик з картиною приїхав у село. Надто великі організаційні видатки на переїзди механика (а то й всієї пересувки) з села в село, особливо підчас негоди та грязюки навесні та восени. Отут велику ролю відограє добре збудування куща, бо чим далі село від села, тим більше треба видатків на переїзди. Великими видатками є й виплата по векселях, виданих за придбану апаратуру, й це ще за відсутносте сталої фінансової бази, бо більшість кінів на селі не мають обігових коштів.
6) Тому, що кваліфікація сільських кіно-механиків не надто висока, часто псуються двигуни та апарата (не гово
рячи вже про те, як це шкодить нормальній амортизації кіно-фільмів, де часто вщент псують перфорацію). Це ви
магає простоїв, коштів на ремонт і збільшує дефіцитність, порушуючи регулярну роботу устави. Та ще ціла низка інших причин, що їх ніхто й не вивчав і не аналізував, дають великі збитки кінам на селі.
Характерно, що справу дефіцитносте сільського кіна майже ніхто не вивчає; шляхів, щоб усунути дефіцитність, не шукають. Деякі Окрполітосвіти дивляться на обов’язки керувати кіном, як на «тяжкий хрест», і не дбають як слід навіть за поширення кіно-мережі: немає, мовляв, пошти, щоб доглядати за роботою кіна На селі.
Не ліпші що до цього й апарати Крайвідділів ВУФКУ, де є, навіть, інструктори, та з селом ці інструктори майже не зв язані, і села ніяк не інструктують.
Цілком зрозуміло, що самим лише інструктажем (та ще щоб і відразу!) уникнути причин, які утворюють дефіцитність, неможливо: такі моменти, як недостатня місткість ме
режі, можна усунути, лише будуючи нові приміщення для культ-освітніх установ на селі. На це потрібні роки. Що до електроенергії, то налагодити регулярне постачання нею та
здешевити вартість її можна не одразу, а на протязі досить довгого часу. Проте, переглянути форми та методи органі
заційної побудови мережі, порядок роботи та налагодити інструктаж сільмережі можна й тепер.
Треба, щоб організації, які відають справою кінофікації та керують нею, вивчали стан окремих устав та збирали досвід роботи гарних устав, щоб застосовувати його по ку
щах, які працюють погано й дефіцитно. Дуже корисно було-б організувати соціялістичні змагання кущових кіно-механиків та окремих організацій, які відають кіном, щоб налагодити як слід роботу сільських кіно-устав.
Радянська громадськість, зокрема ТДРК, повинна звернути увагу на кіно-роботу на селі. Неуважно ставитись до розвитку сільського кіна, що може швидко піднести куль
турний рівень нашого селянства, абсолютно неприпустимо. Треба конкретно вивчати принципи, що гальмують розви
ток кіна на селі, що створюють дефіцитність сільських устав і протягом найближчого часу докласти всіх зусиль, щрб усунута їх. До цієї роботи треба притягти робітників, що працюють в сільському кіні, і широко висвітлювати всю роботу в пресі.
Сільські устави, там, де добре налагоджено роботу й де добре побудовано кущі - бездефіцитні і працюють з вели
кою користю. Вся сільська кіно-марежа мусить бути такою, і тоді кінофікація села посуватиметься вперед значно швидше М. Файер.
Розвиток кіно-мережі останніх один-два півріччя іде, головним чином, за рахунок кінофікації села. І це не дивно:
кінофікація міст (особливо великих) має вже змогу, хоч і в невеликому розмірі, проте досить добре задовольнити ви
моги робітників що до відвідування кіна. А от на селах ще переважна більшість селянства кіна й не бачила. Є навіть цілі райони, де немає жодної кіно-устави. Проте, потяг до кіна величезний.
Проблема кінофікації села розглядається в п’ятирічному пляні ВУФКУ, як одна зі складних і досить великих, пито
мою вагою своєю, проблем. Розроблюється оце тепер ціла низка систем та організаційних принципів, як побудувати кіно-мережу на селі. Обмірковуються можливості та на
прямок кіно-кооперуївання. Та це все справа майбутнього, справа, що її ще досить довго запроваджуватимуть у життя. На сьогодні-ж з мережою кінів на селі не все гаразд.
Кіно на селі зростає, бо зростає культурність селянства, проте цей зріст кіна йде майже стихійно, без певних орга
нізаційних форм, без належного керування - іноді просто безглуздо, особливо що до екошгоатації.
За принципа кінофікації села взято кущову систему. Як-що по селах встановлено стаціонарні кіно-апарати, то кіно-механик з фільмом послідовно об’їздить їх усі, а там, де кущ забезпечено пересувною апаратурою, пересувається до кущу ще й апарат (здебільше «ГОЗ»). Останніми часами навколо кінофікації сел заходилася споживча кооперація, що також за основу своєї роботи поклала кущі, проте ці кущі не скрізь однакові: в одній місцевості цей кущ є в межах адміністративного району, в іншій - міжрайонний; в одній місцевості кущ охоплює 5-6 сел, в другій - 10-12. Основний керманич кіно-мережі на селі - Окрполітосвіта, теж по-різному підходить до керування та1 організаційної побудови мережі.
По деяких округах є кілька організацій, що кінофікують села. Всі вони намагаються захопити найбільші села, «щоб уникнути дефіцитносте кіна». Це спричиняє цілком зайву конкуренцію та розгардіяш у роботі, призводить ще й до збитків кіна на селі.
Звичайно; кіно не можна розглядати, як засіб «заробити», бо кіно - це великий чинник культурної революції, особливо на селі. Але тому, що бракує коштів на культурні по
треби села та на культроботу на селі, треба так будувати сільську кіно-мережу, щоб вона була бездефіцитною й покривала свої видатки.
Саме цього ми, здебільшого, не маємо. Здебільшого кіно на селі дефіцитне й існує за рахунок різних дотацій. Це, безперечно, гальмує справу розвитку кінофікації села.
Трапляються іноді- випадки, коли, через дефіцитність, поодинокі кіно-устави ліквідувалися або переносилися до ін
шого села. В чім-же основні причини дефіцитносте кіноустав на селі?
Яким чином позбавитись цієї болячки, що загрожує розвиткові кінофікації села, і позбавитися так, щоб не змінювати цін на квитки, що їх можна тепер уважати за нормальні?
Звичайно, кожна устава має свої, властиві їй особливості, що спричиняють до дефіцитносте, проте основними причинами дефіцитности сільського кіна є такі моменти:
1) Сільські кіно-устави дуже маленькі що до своєї місткосте. Кіно на селі, здебільшого, окремого приміщення не має й сеанси влаштовуються чи то в школі, чи то в сельбуді, чи то просто в сараї, де можуть уміститися лише 100 - 150, від сили вже 200 осіб. А глядач є, і, навіть, протягом 2 - 3 сеансів, через непридатне приміщення, немає змо
ги задовольнити всього потягу до кіна. Взимку справа ще гіршає, бо більшосте приміщень, де демонструються філь
ми, не опалюється, і селянство повинно пильно доглядати свої носи та вуха, щоб не відморозити. Де-ж там біднякові, що не має доброї одежі, кіно побачити, хоч-би й ціна на квиток була для нього підходяща!
2) Основні керманичі сільської кіно-мережі перебувають в округових центрах, а на селі немає відповідних осіб, що керували-б і були-б цілком зацікавлені в доброму прова
дженні справ кіна. І це тоді, коли керівництво кіно-уста
вами кволеньке таки. На місцях всю роботу провадять самі механики, а це тягне за собою непевний обіг виручки. До цього ще багато селян відвідують кіно цілком дурно - завжди майже ввесь сільський актив (іноді й з родинами) відвідує кіно без квитків, і жодна організація не бореться проти цього.