„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво“
(ЛЕНІН).
Вже є змога взятися до того, щоб оцінити де-які фільми української кінематографії 1929 - 30 року, та й на виробництво минулого року слід серйозно поглянути. Ми гадаємо тут оцінити не тільки їхню загальну якість, але й підійти до них з погляду їхньої масовости, себ-то поглянути: чи виконує кінематографія основне завдання, вдостоїть перед нею, чи ні.
Всім відомо, що за умов диктатури пролетаріяту, за умов будівництва пролетарської культури, себ
то такої культури, що перебудувала-б суспільство на основі соціялізму, кіно повинно відограти над
звичайно важливу ролю. Воно, як жодне інше мистецтво, мусить служити мільйонам. Навряд, чи знайдуться такі фільмарі та й взагалі митці, що заперечували б цій аксіомі. Але часто-густо ми маємо лише формальне визнання масовости, а, насправді, виробляємо продукцію, що за всіма озна
ками своїми становить справжнє досягнення, а от тільки ніяк приступною для мас її назвати неможна. Зрозуміла річ, що такий „відрив од мас“
можна трохи виправдати тими консервативними звичками, що їх старе мистецтво лишило мистецтву новому, та ще й тим, що найкращі митці вносять до кінематографії нові елементи, не тупцюють на місці, що процес їхньої роботи - це процес шукань. Традиції минулого ніде не залишають таких гли
боких корінців, як у мистецтві; вони тут вгрузли надто глибоко, їх не так легко викорчовувати, та й, після викорчовування, вони знову проростають, пускають свої парости, захоплюючи досить великі прошарування.
Очевидно, процес боротьби в мистецтві старого з новим не такий легкий, він триватиме ще досить довгий час, доти, доки нові мистецькі чинники не захоплять більшосте мас, а потім і всі маси. Нам видається, що для успішної боротьби, щоб вкорінити нове мистецтво в маси, найкраще було-б використовувати такі форми мистецькі, які-б набли
жувалися до мас, охоплювали-б їх та цим самим, з одного боку, підіймали їх на вищий щабель культури, а, з другого боку, елементи нового мистецтва все більше й більше зростали-б.
Нехтувати масами - це виявляти найгірші старі традиції в мистецтві. А коли деякі говорять про те, що, мовляв, маса відстала, що вона перебуває в лабетах старих традицій, а тому вона не може зрозуміти нових мистецьких форм, то треба звідси
робити ясний та логічний висновок: плекайте такі форми, що їх-би маси зрозуміли, допомагайте своєю ясною й чіткою роботою виривати маси з лабетів старих традицій.
В нашій практичній роботі від початку до кінця треба слідкувати за тим, щоб насправді кожен новий фільм насамперед відповідав на основне за
питання: чи охопить він мільйонні маси і чи вплине на ці мільйонні маси та виховає в них нові елементи нового світогляду. Іншими словами кажучи: чи викличе він у них такі розумові та емоційні збудження, що були-б на користь нашим соціялістичним завданням та на користь новим елемен
там в мистецтві. На превеликий жаль, найкращі кінематографічні твори не доходять до широких мас. Ще якось ми не вміємо висвітлювати складні проблеми формою простою, зрозумілою. Ясно, що найскладніше завдання - це творити прості, зрозу
мілі для мільйонів цінності. Нам здається, що, коли насправді таки мобілізувати увагу кіно-виробництва, коли організувати безпосередньо на практиці таку систему керівництва, впливу на процес постав кі
нематографічних, стежачи за кожним кадром, щоб наш фільм відповідав вимогам масовости, то, безумовно, ми матимемо значний здвиг серед кра
щих творців українського фільму. Разом із тим треба переводити серйозну роботу, щоб піднести кіно-культуру, щоб пропагувати нові її здобутки серед широких мас робітництва та селянства. Для цієї роботи треба мобілізувати культурний актив профспілок, комсомолу і всіх масових організацій, що активно боряться за пролетарську культуру. Звикли в нас дивитися й сприймати фільм, як легку розвагу, що майже нічого не дає для ро
зуму. Такі погляди засіли глибоко в масах, їх треба витравлювати послідовною роботою не лише кіноорганізацій, а й організацій масових, що ведуть перед у культурному будівництві. Отже, в бо
ротьбі за масовий фільм потрібно вести боротьбу з двох боків, а саме: наблизити самий фільм фор
мою і змістом до мас робітничого та селянського глядача (це - основний фланг боротьби) і, з дру
гого боку, засобами культурної роботи готувати сприймання масами складних фільмів. Щоб здій
снити її, треба мобілізувати увагу виробництва та громадських, літературних, профспільчанських і комсомольських організацій.
(ЛЕНІН).
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ 4-й рікЧервень, 1929 року
№ 11 (58)
ОБЛИЧЧАМ ДО МАС
Вже є змога взятися до того, щоб оцінити де-які фільми української кінематографії 1929 - 30 року, та й на виробництво минулого року слід серйозно поглянути. Ми гадаємо тут оцінити не тільки їхню загальну якість, але й підійти до них з погляду їхньої масовости, себ-то поглянути: чи виконує кінематографія основне завдання, вдостоїть перед нею, чи ні.
Всім відомо, що за умов диктатури пролетаріяту, за умов будівництва пролетарської культури, себ
то такої культури, що перебудувала-б суспільство на основі соціялізму, кіно повинно відограти над
звичайно важливу ролю. Воно, як жодне інше мистецтво, мусить служити мільйонам. Навряд, чи знайдуться такі фільмарі та й взагалі митці, що заперечували б цій аксіомі. Але часто-густо ми маємо лише формальне визнання масовости, а, насправді, виробляємо продукцію, що за всіма озна
ками своїми становить справжнє досягнення, а от тільки ніяк приступною для мас її назвати неможна. Зрозуміла річ, що такий „відрив од мас“
можна трохи виправдати тими консервативними звичками, що їх старе мистецтво лишило мистецтву новому, та ще й тим, що найкращі митці вносять до кінематографії нові елементи, не тупцюють на місці, що процес їхньої роботи - це процес шукань. Традиції минулого ніде не залишають таких гли
боких корінців, як у мистецтві; вони тут вгрузли надто глибоко, їх не так легко викорчовувати, та й, після викорчовування, вони знову проростають, пускають свої парости, захоплюючи досить великі прошарування.
Очевидно, процес боротьби в мистецтві старого з новим не такий легкий, він триватиме ще досить довгий час, доти, доки нові мистецькі чинники не захоплять більшосте мас, а потім і всі маси. Нам видається, що для успішної боротьби, щоб вкорінити нове мистецтво в маси, найкраще було-б використовувати такі форми мистецькі, які-б набли
жувалися до мас, охоплювали-б їх та цим самим, з одного боку, підіймали їх на вищий щабель культури, а, з другого боку, елементи нового мистецтва все більше й більше зростали-б.
Нехтувати масами - це виявляти найгірші старі традиції в мистецтві. А коли деякі говорять про те, що, мовляв, маса відстала, що вона перебуває в лабетах старих традицій, а тому вона не може зрозуміти нових мистецьких форм, то треба звідси
робити ясний та логічний висновок: плекайте такі форми, що їх-би маси зрозуміли, допомагайте своєю ясною й чіткою роботою виривати маси з лабетів старих традицій.
В нашій практичній роботі від початку до кінця треба слідкувати за тим, щоб насправді кожен новий фільм насамперед відповідав на основне за
питання: чи охопить він мільйонні маси і чи вплине на ці мільйонні маси та виховає в них нові елементи нового світогляду. Іншими словами кажучи: чи викличе він у них такі розумові та емоційні збудження, що були-б на користь нашим соціялістичним завданням та на користь новим елемен
там в мистецтві. На превеликий жаль, найкращі кінематографічні твори не доходять до широких мас. Ще якось ми не вміємо висвітлювати складні проблеми формою простою, зрозумілою. Ясно, що найскладніше завдання - це творити прості, зрозу
мілі для мільйонів цінності. Нам здається, що, коли насправді таки мобілізувати увагу кіно-виробництва, коли організувати безпосередньо на практиці таку систему керівництва, впливу на процес постав кі
нематографічних, стежачи за кожним кадром, щоб наш фільм відповідав вимогам масовости, то, безумовно, ми матимемо значний здвиг серед кра
щих творців українського фільму. Разом із тим треба переводити серйозну роботу, щоб піднести кіно-культуру, щоб пропагувати нові її здобутки серед широких мас робітництва та селянства. Для цієї роботи треба мобілізувати культурний актив профспілок, комсомолу і всіх масових організацій, що активно боряться за пролетарську культуру. Звикли в нас дивитися й сприймати фільм, як легку розвагу, що майже нічого не дає для ро
зуму. Такі погляди засіли глибоко в масах, їх треба витравлювати послідовною роботою не лише кіноорганізацій, а й організацій масових, що ведуть перед у культурному будівництві. Отже, в бо
ротьбі за масовий фільм потрібно вести боротьбу з двох боків, а саме: наблизити самий фільм фор
мою і змістом до мас робітничого та селянського глядача (це - основний фланг боротьби) і, з дру
гого боку, засобами культурної роботи готувати сприймання масами складних фільмів. Щоб здій
снити її, треба мобілізувати увагу виробництва та громадських, літературних, профспільчанських і комсомольських організацій.