ПРОТИ „ЗЛИВИ ВИГУКІВ -

ЗА „ЗЛИВУ КУЛЬТУРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Разом зі „Зливою над полем нашої української кінематографії пройшов справжній гураган.
Хіба що тільки „Арсенал може мірятися зі „Зливою що до кількости найсерйозніших суперечок, які виникли з приводу постави цієї картини, починаючи від її теми й кінчаючи чистою технікою.
Цю картину в робітничих авдиторіях Києва спіткала та сама доля, що й „Арсенал : її не ухвалила більшість. Ми підкре
слюємо „робітничі авдиторії Києі-а“ саме тому, що той-же, не сприйнятий у Києві „Арсенал ухвалив, зрозумів, сприйняв і буквально вславив робітничий глядач Миколаєва, Донбасу, Ленінграду то-що.
І тому, розглядуючи питання про „Зливу , як про етап, доводиться, побіжно з аналізою її, загострити увагу на реагуванні нашого робітничого глядача, на експериментаторській роботі ВУФКУ, на його шуканнях, творчих муках, поразках і досяг
неннях, на виборі річища, яким мусить піти робітнича критика в діялектичному, марксівському її розумінні.
„Робітнича кляса, - казав Ленін, - не відгороджена китайським муром від старого буржуазного суспільства... Коли гине старе
суспільство, труп його неможна забити в труну й покласти в домовину. Він розкладається в нашому середовищі, він гниє й заражає нас самих .
Минулі диспути про „Зливу , несприйняття і „Зливи й „Арсеналу - яскраві приклади такого зараження. В справжньореволюційне культурне будівництво, в боротьбу за шукання нових форм, за справжнє кіно-мистецтво, а не „солодке після обіду - промкнулися бактерії такого зараження. І тому наш перший удар - проти отакого догоджування обивателю.
На першій Парткінонараді тов. Криницький зазначав, що тиск дрібно-буржуазних смаків та настроїв походить не лише з боку непманської та дрібно-буржуазної публіки. Він казав, що й робітнича авдиторія часто ставить великий попит на американські трюкові фільми і спостерігається негативна оцінка радянських ідеологічно-витриманих фільмів („нудні , „не цікаві ).
І тому цілком вірно в резолюції по його доповіді говориться: „Буржуазні й дрібно-буржуазні групування, борючись на культурному фронті, намагаються зберегти собі старі позиції, ста
вити перепони на шляху розвитку соціалістичної культури і через це саме вносити чужі нам класові елементи в різні види культурного будівництва .
І коли ми говоримо про болото обивательщини, то ми говоримо про те, що поле радянської кінематографії неможна за
смічували такими „шедеврами , як „Чашка чаю , „За манастирською брамою , „Весела канарейка то-що.
І через те „Злива прошуміла гураганом, що вона розбурхала застояне болото.
Коли повернемося до аналізи „Зливи , то єдине негативне в ній, що треба констатувати безперечно, є невдалий вибір теми.
Проте, тему Гайдамаччини, тему соціальної боротьби селянства 1768 року взято.
І коли навіть припустити, що в картині є деякий ухил од історичної дійсности, коли вва
жати, що тема непотрібна, шо події неправдиво висвітлено, то неможна забувати про те, що фільм не є документ, не є протокол, не є архівний матеріял.
Що показує фільм? Ми вважає
мо, що фільм пройнятий низкою
соціальних моментів, об’єднаних під одне начало боротьби проти поміщиків. Ніхто з дозвільних критиків не помітив (або не хотів помітити) ні селянина, що за
прягся в плуга після того, як у нього забрали воли; прогля
діли селян, що своїми ногами заступили на млині кінські ноги; одвернулися од підпанка, що рахував на пальцях людей, як податки, а податки, як людей;
сильніше не можна було подати сліпого прагнення озброєних косами людей іти проти поміщика; забули прекрасний момент соціяльного протесту, виявлений простими кадрами - складання кіс і кидання відер. Не звернули уваги на виключний темп наростання опору поміщикові та переростання вже в наші часи на боротьбу з петлюрівщиною. Критики говорять і пишуть, що в картині є щось од мистецтва балету і кидають докір на ад
ресу красивости, естетичних ефектів, то-що. Дозвільним цим критикам не слід забувати про те, що і в трудящих є своя красивість і своя естетика; слід пам ятати про те, що призна
чення трудящого не лише трансмісія, не лише маслянка, не лише плуг.
Кіно, маючи свої закони, являє все таки комплекс усіх мистецтв, і картина показала, що маса і пластикою і скульптур
ною статикою може створити незабутнє вражіння. Кавалеридзе показав, що небагатьма жестами та мімікою можна досягнути багато, він показав, що натуру можна вдало замінити на па
вільйон, а освітленню приділити виключне місце. Поуз це все дозвільні критики пройшли, не помітивши.
Отже, коли навіть розцінювати „Зливу як експеримент, як то кажуть критики, то треба визнати, що він блискучий, що він довів, що „є ще порох у пор . хівинцях . Ӏ тут повстає питання: чи потрібні нам експерименти? Так, потрібні!
Бо „радянське кіно мусить іти не на поводі, а напереді глядача, вести глядача за собою, підтримувати в ньому паростки нової людини, виховувати в нього нові погляди, смаки, навички, що відповідають завданню соціалістичної перебудови всього суспільства (з тієї-ж доповіді т. Криницького).
Ми бо проти ярлика, проти штампу, проти шабльону, проти загнивання, що його все це викликає. Картина не може бути просто агіткою; вона мусить діяти через художнє оформлення, побудоване на шуканнях нового. Ми повинні експериментувати, тягти за собою, пояснювати незрозуміле, не заощаджувати на лекторах, на докладних лібретах, але - невтомно й неухильно тягти наперед.
Ми експериментуємо над новими акумуляторами, над новими гатунками криці, над новими фарбами. Ми ще не знаємо, що це нам дасть. Але коли в п’ятилітці сотні мільйонів приділено й на культурне будівництво, то те, що ми можемо приділити шуканням, ми й мусимо приділити.
Од фільмів „За манастирською брамою , „Напередодні , „Перлина Семіраміди та інші, через „Арсенал та „Зливу , ми повинні пройти до ще більших досягнень. Тому ми здіймаємо ще справу про спрямовання нашої робітничої критики.
Культвідділи профспілок, худо
жній відділ ВУФКУ докладними вказівками, попередніми доповідями, поясненнями то-що, повинні відтягти робітничу кри
тику від демагогічних способів критикування в бік вивчення нашого кіна, умов його роботи, потреби шукань. Поставлена з голови на ноги така критика допоможе виявити справжню думку робітничого глядача і на
вчить його об’єктивно думати
про наше кіно, про клопітну і ворчу роботу; допоможе оточити ВУФКУ увагою та дбайливістю. Така критика стане справ
жнім рупором нашої боротьби з загниванням і допоможе вести боротьбу проти обивательщини Тоді ми зможемо шлях культурної революції „Зливами очищати від болота, гнилизни, занепадництва.
Треба міцно запамятати слова резолюції Парткінонаради: мо
гутнє піднесеноя культурного рівня багатомільйоних мас і поруч їз цим широкий розвиток всіх масових форм культурного будівництва, є повсякденною й першорядною проблемою доби культурної революції.
Ф. Лучанський
Кадр з фільму „Злива . Режисер І. Кавалеридзе. Опера
тор О Калюжний.