Де історія українського кіна?

Розвиток радянської, зокрема української кінематографії йде таким швидким темпом, що забувається вчорашній день нашого кіно-життя, „дитячі“ його роки.
Чи пам’ятають сучасники „Арсеналу , або „Звенигори про перші кроки нашого кіно-виробництва, про „Поміщика , „Хазяїна чорних скель то що? Чи знають вони всі ті щаблі розвитку, що воно пройшло?
Але прийде час, коли буде писатися історія українського кіна. У нас нема кіно-архивів, науково-досвідних кіноустанов, де занотовувався б кожний крок в розвитку кіна.
Є загроза, що за такого стану речей багато фактів з життя українського кіна забудуться, випадуть з поля зору майбутніх істориків.
Або, в кращому випадкові, реставрування цих фактів буде дуже важкою справою.
Тому треба зараз же, так би мовити „на свіжу пам ять почати збирання
та систематизацію матеріялів до історії українського кіна.
Матеріяли ці треба видати окремою книжкою.
Така книжка - збірник матеріялів до історії українського кіна - дуже полегшить й сприя
тиме роботі майбутніх істориків нашої кінематографії.
По друге, цей збірник матеріялів, підсумовуючи шестирічне існування українського кіно-виробництва буде, безумовно, мати й самостійну цінність.
За видання матеріялів до історії українського кіна мусить взятися, очевидно, само ВУФКУ.
Ця книга повинна бути задумана, приблизно, в такому плані, як от праця Лейтеса й Яшека „10 років української літератури ..
Але про план видання - поки що говорити не варт.
А зараз треба, перш за все, уяснити необхідність такого збірника і почати зби
рати матеріяли, щоб незабаром видати їх окремою книжкою.
Ш. Ахушков Чому ми не змагаємось?
Може й дивна назва цієї замітки, але по суті це так. По суті в кінематографії ще не всі ділянки охоплено соцзмаганням. Що це так - видно хоч би з тих розмов, що були точилися під час одвідування сумськими низовими кіноробітниками редакції журналу „Кіно .
Після привітальних промов з одного й з другого боку розпочалася товариська
бесіда, що в ній товариші з Сумщини скаржилися на недостатнє охоплення роцзмаганням кінематографії.
- От, приміром, каже тов. Капустін, взять хоч би нас кіно-механиків. Ми
й досі по справжньому не знаємо з ким нам змагатися. Всі наші спроби договоритися в цій справі з Харковом, - так і лишилися спробами. А разом з тим кіно-механік теж може сприяти зростанню добробуту країни, хоч би в той спосіб, що уважніше ставитиметься до картини, що ретельніше демонструва
тиме її і тим самим більш притягатиме глядача тощо і заощаджуватиме кош
ти, що у всеукраїнському маштабі дали-б чималу суму. Тому треба, щоб за це взялася наша кіно-преса й розбур
хала тих, що гальмують цю справу. В першу чергу про це треба подумати органові ТДРК „Кіно-газеті й приді
лити соціялістичному змаганню в кінематографії та взагалі низовій кінороботі більше місця, ніж це було досі.
Такі приблизно думки висловлювали більшість кіно-механіків, що в кількості тридцяти одвідали редакцію „Кіна .
Щоб дотримати обіцянки й допомогти в справі організації соцзмагання між
сумськими та харківськими кіно-механіками, редакція й містить ці рядки й сподівається, що „Кіно-газета теж допоможе в цій справі.
Ми ждемо повідомлення від харківчан про згоду й обіцяємо приділити місце на сторінках журналу цій справі. Треба, щоб договір між Сумами й Хар
ковом був за приклад іншим округам і зрушив з місця такої великої ваги питання; як от питання соціялістичного змагання у всіх ділянках нашого господарчого життя.

КІНО Й НАРОДНЄ ГОСПОДАРСТВО

Кіно. - не лише мистецтво, а й індустрія. Воно, за своєю органічною структурою, складається з двох основних еле
ментів; художньо-ідеологічного чинника й чинника матеріяльно-технічного.
Широкі кола радянського суспільства прекрасно знають про значення кіно, як могутнього знаряддя соціяльно-політичної пропаганди й культурного розвитку. Але поруч із цим, ще далеко не всі усвідомили те, що радянська кінема
тографія, може і повинна стати однією з найважливших галузів народнього господарства нашої країни і повинна Зовойювати, через притаманні їй властивості, одне з перших місць в системі світової кіно-індустрії.
Блискучий приклад Америки й Німеччини, особливо, розуміється, першої - довів., як може кіно-індустрія потужно, хутко й рішуче просуватися вперед. Де-далі, то все більше вона висувається на одне з перших місць в економічному житті цих високоіндустріяльниїх держав. На економічне життя інших держав Заходу і Сходу (Японія) сьогочасне кіно також вже впливає все більше та й більше.
Тепер по всій земній кулі є близько 60 тисяч кіно-театрів проти 52 наприкінці 1926 раку і 9 тисяч 1920 раку, з загальною місткістю на 32 мільйони місць. Валовий прибуток од продажу квитків по всіх «іно-театрах становить 1,5 мільярди доларів, з них на ПАСШ припадає біля половини.
Кіно-промисловість по всіх країнах світу, де вона є, ріку-рік все зростає. Особливо інтенсивно своїм темпом кіноіндустрія зростає в Сполучених Штатах Америки, в Німеччині, а, також, і в нашому Союзі СРР.
Щоб точно уявити собі РОЗВИТОК світової кіно-індустрії, наведемо дані про вкладені в кіно-індустрію капітали. За
даними 1927 року, вкладені кошти у всю кіно-оправу світу становлять, приблизно, три мільйярди доларів, не рахуючи прибутку кіно-театрів.
Розподіл цих вкладень по окремих частинах світу, а також і ступень їх .кінофікації, себ-то розвитку кіно-інду
стрії та всієї кіно-справи по цих частинах світу, залежить, головним чином, од розвитку техніки в тій чи тій країні.
Усі ці дані досить чітко характеризують, як рівень розвитку світової кіно-індустрії та всієї кіно-справи, особливо в Америці (Сполучені Штати) та Европі (Німеччини), так і .величезну ролю цієї індустрії в народньому господарстві.
Кіно-прсмисловість України також має у своєму балансі чимало безсумнівних досягнень, як художньо-ідеологічного порядку, так і виробничо-технічного. Успіхи її - безперечні.
Коли на жовтень 1924 року кіно-мережа України .мала 503 кіно-устави, то на січень 1929 року вона нараховувала вже 2336 кіно-устав. За п ятиріччя-ж (1928/29 - 1932/33 р.р.) кіно-театральна сітка УСРР збільшується на 7141 кіно-уставу і матиме до жовтня 1933 року до 9186 кіно-устав.
Виробництво української кіно-індустрії також що-року збільшується. Зростання українського кіно-виробництва характеризують такі дані, як збудування могутньої кіно
фабрики у Києві, що своїми розмірами, не поступається перед західними фабриками.
Поза тим українське кіно - виробництво на секторі художніх картин зросло майже втричі проти 1927/28 року, по культурфільмах-же майже на 12,5 разів.
Сучасне кіно є важливіший фактор не тільки культурного, але й економічного прогресу. Наша кіно-індустрія мусить, за своїм значенням, посісти одне з найсерйозніших місць у системі народнього господарства УСРР.
Радянське кіно може і, безперечно, мусить стати, поряд із культурно-політичною функцією своєю, також і важливим
чинником господарчої реконструкції та технічної революції нашої Республіки, чинником виробничо-технічного та на
Д. Батуров