„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво .
(ЛЕНІН).
ЗМІСТ. Передова - „Будьмо гідні нашого часу , Наші нотатки, О. Кесельман -,, По весні , Наш конкурс, О. Мар ямов - „З палуби Лідтке“, Новини техніки, Н. Ушаков - „Стандарт жінки , О. Хомик - „Кіно в Австралії , І. Сип - „Війна патентів , По кінофабриках світу, Орієнтовний тематичний плян ВУФКУ, Г. Лойко - „Коли оживають малюнки .
Певне, ані жодна інша галузь мистецтва не зрослася так безпосередньо з тими завданнями, що їх партія й влада Рад ставить перед країною, як кінематографія. Так недовго ще існуючи, кінематографія вже навчилася підхоплювати за
вдання партії й нести їх в маси. Кіно стає дійсним засобом партії й влади, щоб поширювати комуністичний світогляд. Кіно - одне з перших мистецтв, що спромоглося боронити погляди комунізму че
рез свою багатогранну й різноманітну продукцію. Коли проаналізувати все те, що зроблено радянською кінематографією, зокрема українською, то оці твердження буде доведено. Зрозуміла річ, ми не го
воримо за продукцію з низькою якістю ідеологічною та художньою. Ми говоримо про основні напрямки кінематографії, що в основному здійснюються. Доказом отих тверджень є наша продукція, що обслуговує багато мільйонів глядачів („Арсенал , „Два дні , „Джиммі Гіггінс , „Ніч
ний візник то-що). Безумовно, те, що вже зроблено, щоб виконати соціальне замовлення, є лише основним і мінімальним. Тому перед кіном стоять ще виключно важливі й великі завдання. На
самперед треба перебороти інерцію старих поглядів на кіно, що інколи проривається ще серед робітників кіно-виробництва й
впливає в той або інший спосіб і на оформлення, і на ідеологічний зміст то-що. Заважають виробництву та загальному розвиткові кінематографії ще й погляди „загальнолюдські , усілякі „человеколюбия* то-що. Ці погляди виходять зі шкід
ливої ідеологічної концепції й неминуче тягнуть мистецтво взагалі й кінематографію зокрема на позиції філістерські, буржуазні. Що визначає така позиція
в добу рішучого наступу соціалізму й наступу на соціалізм його класових ворогів? Пряму й безпосередню поміч во
рогам соціялізму, бо мирне ставлення до ворога, інакше кажучи, байдуже ставвлення до нього, більше того - часом навіть орієнтування на нього з мотивів „до
цільної культурности , - все це типовий прояв шкідливої ідеології, яка інколи просякає в кінематографію. З цими про
явами треба вести повсякденну, уперту боротьбу. Гой, що не веде такої боротьби, той, що не „помічає помилок, той теж, по суті, допомагає ворогові. В добу військової небезпеки, коли ворог почи
нає вести наступ засобами зброї й хоче мовою крови та газів припинити й ліквідувати зріст соціялізму, треба по
пролетаріату проти ідеології проміжної - куцої.
Треба перевірити, чи все гаразд в кінематографічній роботі, чи гаразд виконує наше кіно те завдання, іцо його диктує нам сьогоднішній день. Перевірка мусить бути масова в повному розумінні цього слова. Все те, що тепер робиться на кіно
фабриках так по лінії фільмів, як і по лінії сценарній, все це треба вивірити, чи відповідає воно вимогам часу. Треба за всяку ціну досягти того, щоб ідеологічна цінність кінематографічної продукції України була на відповідній височині. Жодного фільму не може бути, що ідеологічною вартістю своєю не був-би гід
ний нашого часу й що нерозраховувався-б на обслуговування мільйонів. Викону
вати це завдання за схемою агітки, як того захочуть ті, що проповідують на „за
гальнолюдські теми, було-б найгіршим проявом помочи ворогові.
Лише високохудожня робота може виконати оце завдання, і для цього треба мобілізувати всі сили нашого вироб
ництва. Не може бути жодного фільму, що не був-би цілком, з художнього та ідеологічного боку цінним, - таке на
становлення треба тепер, за часу прямої загрози нападу на СРСР, здійснити. Зокрема треба зупинитись на моменті пролетарського національно-культурного бу
дівництва і на тих, що хоче припинити це будівництво. До такої категорії насам
перед належать українські шовіністи, що живуть ще й на Радянській Україні, й закордоном, і що розпродували Україну та її культуру на всі боки. От з ними наша продукція кінематографічна повинна як-найупертіше боротися й показувати масам ворогів України, категорії яких виходять з єдиного єства (архієпіскоп Харбінський, що збирає руських білогвардійців для нападу на СРСР плюс англійський імперіалізм = Донцову, і навпаки).
Викривати ворога, показувати його суть масам - пряме й безпосереднє завдання кінематографічного виробництва й на це треба скерувати увагу всіх художніх ро
бітників. Зокрема, в пляні заходів, треба збільшити увагу на висвітлювання тем антиімперіялістичних, про горожанську війну и про боротьбу робітників на заводі. Наші фабрики, їхні сценарні майстерні, режисура негайно-ж повинна за
ходитися, щоб розрізнити ці питання. Велика і відповідальна задача покладається в цій справі на громадські органі
зації ТДРФК а. Адже навколо цих завдань, що іх висуває час загрози нападу на Країну Рад, треба потужніше, ніж навколо інших питань, мобілізувати увагу.
(ЛЕНІН).
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
4-й рік
Липень, 1929 року
№14 (60)
ЗМІСТ. Передова - „Будьмо гідні нашого часу , Наші нотатки, О. Кесельман -,, По весні , Наш конкурс, О. Мар ямов - „З палуби Лідтке“, Новини техніки, Н. Ушаков - „Стандарт жінки , О. Хомик - „Кіно в Австралії , І. Сип - „Війна патентів , По кінофабриках світу, Орієнтовний тематичний плян ВУФКУ, Г. Лойко - „Коли оживають малюнки .
БУДЬМО ГІДНІ НАШОГО ЧАСУ!
Певне, ані жодна інша галузь мистецтва не зрослася так безпосередньо з тими завданнями, що їх партія й влада Рад ставить перед країною, як кінематографія. Так недовго ще існуючи, кінематографія вже навчилася підхоплювати за
вдання партії й нести їх в маси. Кіно стає дійсним засобом партії й влади, щоб поширювати комуністичний світогляд. Кіно - одне з перших мистецтв, що спромоглося боронити погляди комунізму че
рез свою багатогранну й різноманітну продукцію. Коли проаналізувати все те, що зроблено радянською кінематографією, зокрема українською, то оці твердження буде доведено. Зрозуміла річ, ми не го
воримо за продукцію з низькою якістю ідеологічною та художньою. Ми говоримо про основні напрямки кінематографії, що в основному здійснюються. Доказом отих тверджень є наша продукція, що обслуговує багато мільйонів глядачів („Арсенал , „Два дні , „Джиммі Гіггінс , „Ніч
ний візник то-що). Безумовно, те, що вже зроблено, щоб виконати соціальне замовлення, є лише основним і мінімальним. Тому перед кіном стоять ще виключно важливі й великі завдання. На
самперед треба перебороти інерцію старих поглядів на кіно, що інколи проривається ще серед робітників кіно-виробництва й
впливає в той або інший спосіб і на оформлення, і на ідеологічний зміст то-що. Заважають виробництву та загальному розвиткові кінематографії ще й погляди „загальнолюдські , усілякі „человеколюбия* то-що. Ці погляди виходять зі шкід
ливої ідеологічної концепції й неминуче тягнуть мистецтво взагалі й кінематографію зокрема на позиції філістерські, буржуазні. Що визначає така позиція
в добу рішучого наступу соціалізму й наступу на соціалізм його класових ворогів? Пряму й безпосередню поміч во
рогам соціялізму, бо мирне ставлення до ворога, інакше кажучи, байдуже ставвлення до нього, більше того - часом навіть орієнтування на нього з мотивів „до
цільної культурности , - все це типовий прояв шкідливої ідеології, яка інколи просякає в кінематографію. З цими про
явами треба вести повсякденну, уперту боротьбу. Гой, що не веде такої боротьби, той, що не „помічає помилок, той теж, по суті, допомагає ворогові. В добу військової небезпеки, коли ворог почи
нає вести наступ засобами зброї й хоче мовою крови та газів припинити й ліквідувати зріст соціялізму, треба по
тужно, уперто боротися за ідеологію
пролетаріату проти ідеології проміжної - куцої.
Треба перевірити, чи все гаразд в кінематографічній роботі, чи гаразд виконує наше кіно те завдання, іцо його диктує нам сьогоднішній день. Перевірка мусить бути масова в повному розумінні цього слова. Все те, що тепер робиться на кіно
фабриках так по лінії фільмів, як і по лінії сценарній, все це треба вивірити, чи відповідає воно вимогам часу. Треба за всяку ціну досягти того, щоб ідеологічна цінність кінематографічної продукції України була на відповідній височині. Жодного фільму не може бути, що ідеологічною вартістю своєю не був-би гід
ний нашого часу й що нерозраховувався-б на обслуговування мільйонів. Викону
вати це завдання за схемою агітки, як того захочуть ті, що проповідують на „за
гальнолюдські теми, було-б найгіршим проявом помочи ворогові.
Лише високохудожня робота може виконати оце завдання, і для цього треба мобілізувати всі сили нашого вироб
ництва. Не може бути жодного фільму, що не був-би цілком, з художнього та ідеологічного боку цінним, - таке на
становлення треба тепер, за часу прямої загрози нападу на СРСР, здійснити. Зокрема треба зупинитись на моменті пролетарського національно-культурного бу
дівництва і на тих, що хоче припинити це будівництво. До такої категорії насам
перед належать українські шовіністи, що живуть ще й на Радянській Україні, й закордоном, і що розпродували Україну та її культуру на всі боки. От з ними наша продукція кінематографічна повинна як-найупертіше боротися й показувати масам ворогів України, категорії яких виходять з єдиного єства (архієпіскоп Харбінський, що збирає руських білогвардійців для нападу на СРСР плюс англійський імперіалізм = Донцову, і навпаки).
Викривати ворога, показувати його суть масам - пряме й безпосереднє завдання кінематографічного виробництва й на це треба скерувати увагу всіх художніх ро
бітників. Зокрема, в пляні заходів, треба збільшити увагу на висвітлювання тем антиімперіялістичних, про горожанську війну и про боротьбу робітників на заводі. Наші фабрики, їхні сценарні майстерні, режисура негайно-ж повинна за
ходитися, щоб розрізнити ці питання. Велика і відповідальна задача покладається в цій справі на громадські органі
зації ТДРФК а. Адже навколо цих завдань, що іх висуває час загрози нападу на Країну Рад, треба потужніше, ніж навколо інших питань, мобілізувати увагу.