ПРОТИГАЗ ПРОТИ
ДИМУ ОТЄЧЄСТВА
„Революционная наша жизнь і смерть .
(Довженко - „Арсенал ).
Момент, який не можна забути, який залишається в пам’яті, можливо, назавжди - момент, повний патосу боротьби вели
кого соціяльного переходу й соціального розмаху, момент, який викликає клясову свідомість - так було збудовано в „Арсеналі епізод смерти бойця за революцію. Тільки велике розуміння класових завдань змогло так повно наситити невеличкий епізод, який, з одного боку, навіває тугу і печаль гля
дачеві а, з другого боку, виховує в ньому героїзм і відданість боротьбі. Навряд чи хто може заперечувати, що цей епізод не слід віднести до категорії високохудожніх соціяльних творів. Як-би в кожному фільмові ми мали таку повну й глибоку художню й ідеологічну насиченість, можна було-б сміливо стверд
жувати, що кінематографія цілком свої завдання виконала. Але від цього ще досить далеко радянська кінематографія, зокрема українська. Нам здається, що основна причина, яка не дає кінематографії розгорнути ці повноцінні покажчики, крім низки об’єктивних моментів, безперечно пояснюється і моментами суб’єктивними - моментами організаційними.
Справді, коли ми придивимося до того, як творяться окремі кінематографічні твори, то насамперед можна зробити висновок,
що вони не творяться, а „робляться в найгіршому розумінні цього слова. Ті, що повинні творити цю продукцію, не використовують усієї своєї підготовлености й всіх сил, щоб здій
снити художній задум. Але-ж не можна сподіватися лише на успіх монтажу, або на психольоґію - „аби не помітили”, тво
рячи ту чи ту кінематографічну картину. Тут треба цілком об’єктивно й виразно зробити висновок, що поки кожний сце
нарист і кожний режисер не буде вкладати в свою роботу всієї своєї енергії, волі, розуму й почуття - доти ми будемо мати великі прориви в кінематографічній продукції на зразок „Мертвої петлі” або... давайте ліпше не перелічувати, бо при
кладів ми маємо чимало. Але-ж це основне наше завдання, в цьому весь сенс роботи. Без цього ми навряд чи зможемо
як слід виконувати ті грандіозні завдання, що поставлені перед кінематографією. І от тепер вимоги сучасности настирливо висувають питання про більшу ідеологічну насиченість кінема
тографічної продукції. Нам здається, що питання вже давнимдавно отак поставлено, й не лише в „кампанійному поряд
кові, в звязку з антиімперіялістичним днем, військовою не
безпекою то-що. Власне кажучи, таке настановлення зроблено
ще за часів початкової роботи української кінематографії. Але коли ми переглянемо весь пройдений шлях, то побачимо, що потрібні наслідки маємо лише в поодиноких картинах. Можливо, це пояснюється ще й тим, що ми не в повній мірі змогли переорганізувати мозки наших художніх робітників, але-ж коли, як не зараз, треба всерйоз розпочати цю роботу! Тільки в такий спосіб і слід ставити питання, бо вживати радикальних хірургічних заходів, поки не підготуємо повноцінних кадрів, ми не можемо. Можливо, що в окремих випадках, коли нам не пощастить як слід перебудувати ці мозки, доведеться такі заходи застосовувати, а жалкувати про це не доведеться. Але такий рецепт треба залишати на кінець, а спочатку випробувати всі інші засоби, що є в нашому розпорядженні.
Твердження, що „дым отечества нам слгадок и приятен не наше й воно нам непотрібне. Для нас „дим боротьби і дим індустрії - ось що повинно бути приємне й не лише приємне, а ми повинні цим захоплюватись і все більше та й більше
передавати це захоплення масам. Той, хто не зможе повними грудьми дихати димом індустрії і соціялістичного будівництва,
а дихає й думає дихати „дымом отечества” - той ніколи не зможе органічно зростися з тими завданнями, що стоять перед кінематографією, і проти такого диму радянська кінематографія повинна створити своєрідний соціалістичний протигаз.
Хто-ж буде створювати цей протигаз? Його будуть створювати „Арсенали”, Панцерники Потьомкі^и , „Одинадцяті , то-що.
Тому-то тепер кінематографія, як ніколи раніше, повинна на всю широчінь розгорнути роботу що-до виховування твердої, сталої ідеології. Тут справа йде лише про тверду, лише про сталу ідеологію. Методи й підходи в цій справі мусять бути різні, але такі, які б ні в якому разі не схибили від цього основного принципового настановлення. Зброю виховної роботи треба вже як слід налагодити, й не лише налагодити, але й взяти до роботи.
Розуміється, ці засоби в жодній мірі не повинні бути апаратними. До цієї роботи треба притягти маси й ті організації,
що зв’язані з кінематографічним виробницгвом та кіно-культурою.
У цьому своєрідному поході ми, безперечно, зустрінемо опір і, насамперед, з боку тих, хто турбується про „дым отечества . Але цим ворогам треба дати категоричну відсіч. Поміркова
ного, м’ягкотілого ставлення до отаких заходів у кінематографії не може бути. Так само, як Арсенал, який витримав великий натиск, залишився твердим і непохитним у своїй боротьбі - так і нам треба брати приклад з Арсеналу, переводячи цю бо
ротьбу. Твердість Арсеналу й його непохитність довели нам, як треба „боронити Україну . Тому, ставлячи перед кінематографією завдання: використати кіно, як могутній засіб анти
імперіалістичної зброї і зброї захисту соціялізму, не можна розв’язувати завдання оце, не вирішивши основного питання, бо виступаючи проти ворога, треба насамперед бути ідеологічно міцним. Через це слід тепер особливо загострити це пи
тання й, з усією енергією та властивим для передових бойців „великих армій Сходу” запалом, практично переводити його в життя.
Тут кінематографічним робітникам, як робітникам, що бу дують мистецькі культ-освітні цінності, повинні допомогти ро
бітники металу, вугілля, руди то-що. Але допомога потрібна не така, як то буває з деякими картинами, що їх ми подаємо на робітничий контроль, а допомога органічна, через утво
рення органічного робітничого контролю. Цей робітничий контроль треба за всяку ціну налагодити, безпосередньо пов’я завши кінематографічне виробництво з робітничими організа
ціями, бо тільки вони зможуть нам допомогти й скерувати нашу роботу на правильний шлях. Коли-ж проаналізувати, що зроблено в цій частині, то доведеться зробити висновок, що зроблено надто мало, а може й нічого. Не будёмо-ж далі очі
кувати на штурм і похід з боку робітників, з небажаними для кінематографії наслідками, а будемо самі організовувати цей
контроль, як невід’ємну частину кінематографічного процесу. На цьому особливо треба скупчити увагу тепер, коли ворог на ідеологічному фронті посилює і загострює свою боротьбу проти ідеології пролетаріату. Отже, ті, що покликані втілювати ідеологію пролетаріату в кінематографічні образи, повинні бути готові до цієї боротьби. Наше безпосереднє, невідкладне зав
дання - це, після перевірки витриманости й стійкосте наших лав, переводити цю боротьбу повсякденно.
І. Воробйов
Товариші фото-аматори!
Конкурс на ліпше аматорське фото, що його оголосила редакція ,,Кіна“,
продовжено до 15 жовтня.