Розтрощена, зморена в кривавих бойовищах дрібна буржуазія Европи не спромоглася в мистецтві свойому ні на що інше, як на розпачливі зойки Дюамеля, скорботу Ромена Ролана,
стогони Леонарда Франка то-що. Вона була безсила протиставити щось жахам всесвітньої бійні, була безсила зненавидіти їх люттю потужної й могутньої кляси. Лише вирісши з кола дріб’язкових і кволих почувань своєї кляси, лише підійшовши до кляси робітничої, найліпші представники західньо-европейської інтелігенції зуміли дати.пролетаріяту Барбюсів „Огонь ,
Еросові малюнки, поезії Бехера, повісті Синклера. Кінематорафія-ж західня, ця мистецька індустрія, шо капіталізм панує в ній силою своїх грошей, силою своєї власности на засоби виробництва, не могла, зрозуміло, навіть до Дюамелового й Роданового рівня протесту піднестися. Вона лишилася могутнім засобом войовничої буржуазії для імперіалістичної пропаганди.
І тільки кінематографія пролетаріату показала всьому світу в фільмах своїх увесь жах, усю кров і муки імперіялістичних воєн, і сказала світові всьому, як боротися проти боєн отих, хто винен у них і як винуватець відповідатиме. „Кінець Санкт- Петербургу Пудовкіна, „Арсенал і „Звенигора Довженка - ось найліпші твори радянського кіна, що сконденсовано, не
ймовірно разюче й яскраво говорять правду про імперіалістичну війну.
Перша частина „Арсеналу назав
жди лишиться в культурі пролета
ріату, як найопукліший і найглибший образ „вели
кої війни . Країна спалена вихорями
гарматних вибухів, хмарами газів, стоптана чобітьми мільйонних армій, - це вже не тільки Україна, це вже вся земля, де вмирає, голодує й мучиться робітник і селянин, шо на них, насам
перед, одбилися жахи імперіялістичної війни. Голодні ниви тилу, жорстокі кошмари фронту, божевільна смерть од „веселого газу, офіцерські постріли в спини своїх-же салдат, що спинилися, охоплені розпачем і сумні
вом, - і чистенько виголений, ніжно задуманий, ситенький і вдовольненький фельдфебель Микола, - що його іменем надсилалися на смерть мільйони
трудівників. Ціла галерея картин, картин разючих і жахливих. Ӏ не просто розпач та жах війни, але й народження протесту, перші прояви опору, що перейшли потім у кардинальне розвязання „справи братовбивства - в залишення фронту, в убивство винуватців війни - це все показує „Арсенал , і саме це дає право назвати його твором революційним, твором пролетарської культури і пролетарського ставлення до імперіялістичної війни.
Військові кадри „Звенигори наче перегукуються, наче доповнюють „Арсенал . Братання руського салдата з німцями, повстання салдат проти „начальства - гострий сарказм, напруджене патетичне хвилювання, епічна замисленість, всі ці почуття хвилювали художника, коли він творив епізоди війни в своїй „Звенигорі .
Абель Ганс, Рекс Інгрем, Карл Грюне, Пуар’є, ці стовпи буржуазної кінематографії, оспівали в фільмах своїх „шляхетне
хижацтво своїх хазяїв. Довженко і Пудовкін стали проти них, по інший бік барикад, стали, як могутні й переможні супро
тивники. І безумовно, ані „Вердену , ані всіляким „Великим парадам не ставати на двобій з „Арсеналом чи „Кінцем Петербургу . Надто вже могутня
та клясова правда, те клясове почуття, шо надхнуло й „Арсенал , і „Кінець Петербургу .
Західня революційна література дала українській кінематографії тему для одного з ви
значніших її фільмів - для „Джімі Гїґґінза . Славетну повість Ептона Сінклера зафільмував режисер Г. Тасін. Відомий український актор А. Бучма дав глибокий, добре продуманий і відчутий образ пересічного американського робітника, що гине в ім’я визволення своїх ра
дянських братів. Ідею солідарності! трудящих усього світу не можуть затуманити хвилі га
зів і хмари вибухів. Одягнені в імперіалістичні мундури пролетарі - це-ж і є мільйонний Джімі Гіґґінз, повсякчасна загроза капіталістичним хижакам. Про історію одного такого проле
таря, про непомітний героїзм його життя і про непомітний героїзм його смерти в потаємній катівні американських окупантів і оповідає цей український фільм.
Безумовно, наша кінематографія ще замало уваги приділила справі воєнної небезпеки. На цю ділянку треба приділити значні сили і значну увагу. Українська кінематографія „Арсеналом , „Звенигорою і „Джімі Гіґґінзом до
вела, що вона може дати антиімперіялістичний
фільм великої сили, обсягу й значення. І вона дасть його.
М. Буш.
Вгорі й внизу кадри з „Арсеналу . Два фота посередині: з ,Джімі Гіггінса“
(виріб ВУФКУ).
стогони Леонарда Франка то-що. Вона була безсила протиставити щось жахам всесвітньої бійні, була безсила зненавидіти їх люттю потужної й могутньої кляси. Лише вирісши з кола дріб’язкових і кволих почувань своєї кляси, лише підійшовши до кляси робітничої, найліпші представники західньо-европейської інтелігенції зуміли дати.пролетаріяту Барбюсів „Огонь ,
Еросові малюнки, поезії Бехера, повісті Синклера. Кінематорафія-ж західня, ця мистецька індустрія, шо капіталізм панує в ній силою своїх грошей, силою своєї власности на засоби виробництва, не могла, зрозуміло, навіть до Дюамелового й Роданового рівня протесту піднестися. Вона лишилася могутнім засобом войовничої буржуазії для імперіалістичної пропаганди.
І тільки кінематографія пролетаріату показала всьому світу в фільмах своїх увесь жах, усю кров і муки імперіялістичних воєн, і сказала світові всьому, як боротися проти боєн отих, хто винен у них і як винуватець відповідатиме. „Кінець Санкт- Петербургу Пудовкіна, „Арсенал і „Звенигора Довженка - ось найліпші твори радянського кіна, що сконденсовано, не
ймовірно разюче й яскраво говорять правду про імперіалістичну війну.
Перша частина „Арсеналу назав
жди лишиться в культурі пролета
ріату, як найопукліший і найглибший образ „вели
кої війни . Країна спалена вихорями
гарматних вибухів, хмарами газів, стоптана чобітьми мільйонних армій, - це вже не тільки Україна, це вже вся земля, де вмирає, голодує й мучиться робітник і селянин, шо на них, насам
перед, одбилися жахи імперіялістичної війни. Голодні ниви тилу, жорстокі кошмари фронту, божевільна смерть од „веселого газу, офіцерські постріли в спини своїх-же салдат, що спинилися, охоплені розпачем і сумні
вом, - і чистенько виголений, ніжно задуманий, ситенький і вдовольненький фельдфебель Микола, - що його іменем надсилалися на смерть мільйони
трудівників. Ціла галерея картин, картин разючих і жахливих. Ӏ не просто розпач та жах війни, але й народження протесту, перші прояви опору, що перейшли потім у кардинальне розвязання „справи братовбивства - в залишення фронту, в убивство винуватців війни - це все показує „Арсенал , і саме це дає право назвати його твором революційним, твором пролетарської культури і пролетарського ставлення до імперіялістичної війни.
Військові кадри „Звенигори наче перегукуються, наче доповнюють „Арсенал . Братання руського салдата з німцями, повстання салдат проти „начальства - гострий сарказм, напруджене патетичне хвилювання, епічна замисленість, всі ці почуття хвилювали художника, коли він творив епізоди війни в своїй „Звенигорі .
Абель Ганс, Рекс Інгрем, Карл Грюне, Пуар’є, ці стовпи буржуазної кінематографії, оспівали в фільмах своїх „шляхетне
хижацтво своїх хазяїв. Довженко і Пудовкін стали проти них, по інший бік барикад, стали, як могутні й переможні супро
тивники. І безумовно, ані „Вердену , ані всіляким „Великим парадам не ставати на двобій з „Арсеналом чи „Кінцем Петербургу . Надто вже могутня
та клясова правда, те клясове почуття, шо надхнуло й „Арсенал , і „Кінець Петербургу .
Західня революційна література дала українській кінематографії тему для одного з ви
значніших її фільмів - для „Джімі Гїґґінза . Славетну повість Ептона Сінклера зафільмував режисер Г. Тасін. Відомий український актор А. Бучма дав глибокий, добре продуманий і відчутий образ пересічного американського робітника, що гине в ім’я визволення своїх ра
дянських братів. Ідею солідарності! трудящих усього світу не можуть затуманити хвилі га
зів і хмари вибухів. Одягнені в імперіалістичні мундури пролетарі - це-ж і є мільйонний Джімі Гіґґінз, повсякчасна загроза капіталістичним хижакам. Про історію одного такого проле
таря, про непомітний героїзм його життя і про непомітний героїзм його смерти в потаємній катівні американських окупантів і оповідає цей український фільм.
Безумовно, наша кінематографія ще замало уваги приділила справі воєнної небезпеки. На цю ділянку треба приділити значні сили і значну увагу. Українська кінематографія „Арсеналом , „Звенигорою і „Джімі Гіґґінзом до
вела, що вона може дати антиімперіялістичний
фільм великої сили, обсягу й значення. І вона дасть його.
М. Буш.
Вгорі й внизу кадри з „Арсеналу . Два фота посередині: з ,Джімі Гіггінса“
(виріб ВУФКУ).