„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво .
(ЛЕНІН).
Списки книжок з поля кінематографії, виданих німецькою, скажемо, мовою, самі можуть скласти досить грубенький, важ
кий том. Найменший винахід, найдрібніша думка фіксується там, подається на обговорення спеціялістів, розвивається, де
талізується. Починаючи від поважних розвідок про той або інший технічний момент, аж до бульварних, жовтих брошурок, що часто-густо правлять там за популярну літературу, - все це складає велику бібліотеку про кінематографію.
Буржуазія озброюється і вдосконалює свою зброю. Та історична доля її така (вельми для неї прикра), що всі придбання, всі витвори буржуазної науки та техніки забере собі і вже забирає переможний пролетаріат, одкинувши геть мотлох, використавши все цінне для нього, все корисне.
Кінематографія не може існувати без науки про кіно. Але-ж поряд із науковими, дослідними та навчальними установами мусить бути й наукове друковане слово. Буржуазія це прекрасно розуміє, ввесь час збагачуючи свою бібліотеку з кіне
матографії все новими й новими книжками. Кінематографія не може існувати, не заживши собі як-найбільшої популярности серед широких мас кіно-глядачів. У цій популярності знову таки дуже багато важить масова література з поля кінемато
графії. Але буржуазія розглядає своє кіно насамперед, як засіб зиску. І тому вся буржуазна масова література слугує не для
поширення знань про кіно, а для реклями, для сенсації, простісенько для того, щоб притягти як-найбільше грошей до каси своєї кіно-крамнички.
Пролетаріят будує своє кіно на цілком інших підставах, на цілком інших основах будується й пролетарська література про кіно. Коли ще буржуазну книжку з техніки кінематографії можна використати для нас, то вся масова, популярна літера
тура мусить виходити з просто протилежних засад, мусить бути оригінальним витвором радянського кіно-літератора.
В цьому відношенні російська „Теа-Кіно-Печать“ була схибила з правильного шляху, за що її цілком справедливо кар
тала широка радянська громадськість. Пішовши на поступки міщанинові, вважаючи його за головнішого покупця кіно-книжки, наче тільки він може створити рентабельність літератури з кіна, „Теа-Кіно-Печать“ зайнялася вельми невдячною для ра
дянського видавництва (ми висловлюємося аж надто обережно) роботою „перелицьовання на радянізований кшталт закордонних жовтеньких брошурок про життя їхніх „кіно-зірок . В цій галузі це видавництво допустилося таких „шедеврів , як, наприклад, улеслива, міщанським бридким захопленням перед „зірками сповнена книжечка про приїзд двох безпринципних спекулянтів од кіна - Фербенкса та Мері Пікфорд до Москви.
Ми не хочемо паплюжити все це видавництво, що видало російською мовою чимало дуже цінних та потрібних книжок з кіна, але за їхню похибку в справі створення масової літератури про кіно треба пам’ятати, особливо нам, що стоїмо напе
редодні великої видавничої роботи українського „Теа-Кіно- Друку , чи як там інакше зватиметься видавництво, яке видаватиме кінематографічну літературу.
Української масової книжки про кіно немає. Правда, що й взагалі української кіно-літератури обмаль. Кілька книжок ви
давництва ВУФКУ, що серед них більш-менш цінною книжкою є перекладна праця Дюпона про сценарій та популярна брошура про українське кіно, два сценарії, видруковані в-вом „Пл.ужанин і „Утодік , дві книжки ДВУ - Л. Скрипника й Д. Бузька та й ще збірник „Кіно й школа , - оце майже все (кілька дрібненьких брошюрок ми не згадали). Питомій вазі кіна в житті Радянської України отака бібліотечка про це мистецтво аніяк не відповідає.
Тому цілком на часі є організація українського-„Теа-Кіно
Друку , що, видаючи кінематографічну літературу, не мусить забувати й за інші галузи культури та мистецтва: фото, маляр
ство, театр, архітектуру. Це видавництво повинно як-хутчій розпочати свою роботу, адже потреба в такій літературі просто пекуча, вимоги на неї зростають; широка радянська громадськість як-найщільніш підійшла до мистецьких справ, зацікавилася ними, і вона мусить мати книжку з усіх галузів мистецтва, щоб вчитися отим мистецтвом керувати.
Кінематографія є наймасовішим мистецтвом. З його авдиторією годі рівнятися авдиторії інших мистецтв. А тому й справа про кіно-літературу стоїть аж надто гостро, гостріше, ніж про
літературу з інших галузів мистецтва, хоч і там потрібні якнайнегайніші та найсерйозніші заходи.
Ніхто не заперечуватиме ваги спеціальної, наукової книжки про кіно. Безумовно, нам потрібні й підручники для кіно-шкіл,. порадники для кіно-механіків, розвідки з усіляких галузів кінематографії, наукові досліди та виклади, але, розворушуючи широку громадську думку навколо кіна, розгортаючи масову ор
ганізацію друзів радянської кінематографії, орієнтуючись у кіно-роботі ввесь час на маси і для мас, треба особливо скупчити увагу на масовій популярній літературі про кіно.
Не брошурки про закордонних „зірок , не рекламні листівки про фільми, а загальноприступну бібліотечку про завдання радянського кіна, про його минуле, сучасне й майбутнє, про техніку й фізіольоґічні основи кіна, про працю сільських та клюбних кіно-устав, нарешті марксівські аналізи поодиноких фільмів чи цілої творчої роботи якогось режисера або актора -
ось що насамперед мусить видавати український „Теа-Кіно- Друк .
Поряд із виданням популярної бібліотечки з кіна треба розпочати видавати й популярні книжки з фотографії, бо-ж фото
аматорський рух набуває на Радянській Україні величезного масового характеру. Української літератури про фотографію (окрім двох-трьох назв - Скрипника, Кравцова то-що) немає, хоч попит на неї значний. „Теа-Кіно-Друк“ і тут мусить заповнити прогалину.
Оці найневідкладніші завдання стоятимуть перед таким видавництвом. Виконавши їх, воно в значній мірі виконає ті обо
в язки свої перед радянською культурою, що їх візьме на себе, коли розпочне видавничу діяльність. Треба вжити всіх зусиль, щоб цей початок видавничої роботи прийшов як-хутчій. І з са
мого початку треба точно визначити й гаразд продумати основне завдання - дати широкому трудящому читачеві масову, загальноприступну літературу з усіх галузів українського радянського мистецтва.
Виконання цього завдання ні в якому разі не може бути отим хаотичним, необміркованим, безпляновим виданням най
різноманітніших книжок про мистецтво, в тому числі й про кіно, яке ми спостерігали досі. Деяка обмеженість у засобах і коштах (та й взагалі циндрити нема чого) спонукує до твердої пляновости, до доброго обмірковання кожної книжки, бо інак
ше ми не зможемо заповнити всіх тих прогалин, що існують на фронті радянської української літератури про всі галузи нашого мистецтва.
Потрібна увага до справи організації українського мистецького видавництва (звемо його „Теа-Кіно-Друком лише умовно) з боку широкої радянської громадськости, з боку літературних, театральних, художніх кіл, з боку професійних спілок то-що. Потрібне добре обмірковання всієї майбутньої видавничої його діяльности. Потрібна велика увага до створення загально-приступної масової літератури про всі справи українського радянського мистецтва.
м. Буш
(ЛЕНІН).
ЖУРНАЛ української кінематографії 4-й рік
Серпень, 1929 року№ 16 (62)
КНИЖКУ ПРО МИСТЕЦТВО-МАСАМ!
Списки книжок з поля кінематографії, виданих німецькою, скажемо, мовою, самі можуть скласти досить грубенький, важ
кий том. Найменший винахід, найдрібніша думка фіксується там, подається на обговорення спеціялістів, розвивається, де
талізується. Починаючи від поважних розвідок про той або інший технічний момент, аж до бульварних, жовтих брошурок, що часто-густо правлять там за популярну літературу, - все це складає велику бібліотеку про кінематографію.
Буржуазія озброюється і вдосконалює свою зброю. Та історична доля її така (вельми для неї прикра), що всі придбання, всі витвори буржуазної науки та техніки забере собі і вже забирає переможний пролетаріат, одкинувши геть мотлох, використавши все цінне для нього, все корисне.
Кінематографія не може існувати без науки про кіно. Але-ж поряд із науковими, дослідними та навчальними установами мусить бути й наукове друковане слово. Буржуазія це прекрасно розуміє, ввесь час збагачуючи свою бібліотеку з кіне
матографії все новими й новими книжками. Кінематографія не може існувати, не заживши собі як-найбільшої популярности серед широких мас кіно-глядачів. У цій популярності знову таки дуже багато важить масова література з поля кінемато
графії. Але буржуазія розглядає своє кіно насамперед, як засіб зиску. І тому вся буржуазна масова література слугує не для
поширення знань про кіно, а для реклями, для сенсації, простісенько для того, щоб притягти як-найбільше грошей до каси своєї кіно-крамнички.
Пролетаріят будує своє кіно на цілком інших підставах, на цілком інших основах будується й пролетарська література про кіно. Коли ще буржуазну книжку з техніки кінематографії можна використати для нас, то вся масова, популярна літера
тура мусить виходити з просто протилежних засад, мусить бути оригінальним витвором радянського кіно-літератора.
В цьому відношенні російська „Теа-Кіно-Печать“ була схибила з правильного шляху, за що її цілком справедливо кар
тала широка радянська громадськість. Пішовши на поступки міщанинові, вважаючи його за головнішого покупця кіно-книжки, наче тільки він може створити рентабельність літератури з кіна, „Теа-Кіно-Печать“ зайнялася вельми невдячною для ра
дянського видавництва (ми висловлюємося аж надто обережно) роботою „перелицьовання на радянізований кшталт закордонних жовтеньких брошурок про життя їхніх „кіно-зірок . В цій галузі це видавництво допустилося таких „шедеврів , як, наприклад, улеслива, міщанським бридким захопленням перед „зірками сповнена книжечка про приїзд двох безпринципних спекулянтів од кіна - Фербенкса та Мері Пікфорд до Москви.
Ми не хочемо паплюжити все це видавництво, що видало російською мовою чимало дуже цінних та потрібних книжок з кіна, але за їхню похибку в справі створення масової літератури про кіно треба пам’ятати, особливо нам, що стоїмо напе
редодні великої видавничої роботи українського „Теа-Кіно- Друку , чи як там інакше зватиметься видавництво, яке видаватиме кінематографічну літературу.
Української масової книжки про кіно немає. Правда, що й взагалі української кіно-літератури обмаль. Кілька книжок ви
давництва ВУФКУ, що серед них більш-менш цінною книжкою є перекладна праця Дюпона про сценарій та популярна брошура про українське кіно, два сценарії, видруковані в-вом „Пл.ужанин і „Утодік , дві книжки ДВУ - Л. Скрипника й Д. Бузька та й ще збірник „Кіно й школа , - оце майже все (кілька дрібненьких брошюрок ми не згадали). Питомій вазі кіна в житті Радянської України отака бібліотечка про це мистецтво аніяк не відповідає.
Тому цілком на часі є організація українського-„Теа-Кіно
Друку , що, видаючи кінематографічну літературу, не мусить забувати й за інші галузи культури та мистецтва: фото, маляр
ство, театр, архітектуру. Це видавництво повинно як-хутчій розпочати свою роботу, адже потреба в такій літературі просто пекуча, вимоги на неї зростають; широка радянська громадськість як-найщільніш підійшла до мистецьких справ, зацікавилася ними, і вона мусить мати книжку з усіх галузів мистецтва, щоб вчитися отим мистецтвом керувати.
Кінематографія є наймасовішим мистецтвом. З його авдиторією годі рівнятися авдиторії інших мистецтв. А тому й справа про кіно-літературу стоїть аж надто гостро, гостріше, ніж про
літературу з інших галузів мистецтва, хоч і там потрібні якнайнегайніші та найсерйозніші заходи.
Ніхто не заперечуватиме ваги спеціальної, наукової книжки про кіно. Безумовно, нам потрібні й підручники для кіно-шкіл,. порадники для кіно-механіків, розвідки з усіляких галузів кінематографії, наукові досліди та виклади, але, розворушуючи широку громадську думку навколо кіна, розгортаючи масову ор
ганізацію друзів радянської кінематографії, орієнтуючись у кіно-роботі ввесь час на маси і для мас, треба особливо скупчити увагу на масовій популярній літературі про кіно.
Не брошурки про закордонних „зірок , не рекламні листівки про фільми, а загальноприступну бібліотечку про завдання радянського кіна, про його минуле, сучасне й майбутнє, про техніку й фізіольоґічні основи кіна, про працю сільських та клюбних кіно-устав, нарешті марксівські аналізи поодиноких фільмів чи цілої творчої роботи якогось режисера або актора -
ось що насамперед мусить видавати український „Теа-Кіно- Друк .
Поряд із виданням популярної бібліотечки з кіна треба розпочати видавати й популярні книжки з фотографії, бо-ж фото
аматорський рух набуває на Радянській Україні величезного масового характеру. Української літератури про фотографію (окрім двох-трьох назв - Скрипника, Кравцова то-що) немає, хоч попит на неї значний. „Теа-Кіно-Друк“ і тут мусить заповнити прогалину.
Оці найневідкладніші завдання стоятимуть перед таким видавництвом. Виконавши їх, воно в значній мірі виконає ті обо
в язки свої перед радянською культурою, що їх візьме на себе, коли розпочне видавничу діяльність. Треба вжити всіх зусиль, щоб цей початок видавничої роботи прийшов як-хутчій. І з са
мого початку треба точно визначити й гаразд продумати основне завдання - дати широкому трудящому читачеві масову, загальноприступну літературу з усіх галузів українського радянського мистецтва.
Виконання цього завдання ні в якому разі не може бути отим хаотичним, необміркованим, безпляновим виданням най
різноманітніших книжок про мистецтво, в тому числі й про кіно, яке ми спостерігали досі. Деяка обмеженість у засобах і коштах (та й взагалі циндрити нема чого) спонукує до твердої пляновости, до доброго обмірковання кожної книжки, бо інак
ше ми не зможемо заповнити всіх тих прогалин, що існують на фронті радянської української літератури про всі галузи нашого мистецтва.
Потрібна увага до справи організації українського мистецького видавництва (звемо його „Теа-Кіно-Друком лише умовно) з боку широкої радянської громадськости, з боку літературних, театральних, художніх кіл, з боку професійних спілок то-що. Потрібне добре обмірковання всієї майбутньої видавничої його діяльности. Потрібна велика увага до створення загально-приступної масової літератури про всі справи українського радянського мистецтва.
м. Буш