„Кіно - це найважливіше для нас мистецтво .
(ЛЕНІН).
ЗМІСТ. „Ми мусимо вчитися - І. Воробйов, Наші нотатки, „До ліпшої роботи - М. Файєр, „Японський кіно-плякат“ - Д. Аркін, „В одвічному гуркоті - М. Опришко, „Кіно в Японії - Н. Конрад, „На тисячах метрів - М. Романівська, „Хоробрий з Кіото“ - Г. Затворницький, Новини техніки, „Кіно радіом - 7. Шпильгаген, „Кіно-світанок“ - 0. Кесельман, Наш конкурс,
По кіно-фабриках світу, „Справи кіно-освіти“ - І. Врона.
Українська кінематографія щороку має все більші досягнення в справі виходу на закордонний ринок. Факт виходу української кінематографії на закордонний ринок, зрозуміло, не мо
жна розцінювати лише з погляду господарчих міркувань, а це, насамперед, є факт великого політичного й культурного зна
чіння. Мільйони людей, дивлячись продукцію української кінематографії. мають змогу обігнатися з культурним будівництвом країни Рад. а, з другого боку, масовий закордонний гля
дач має змогу переконатися, як швидко розгортається, за умов будівництва соціалізму, нова культура, що виникає з надр нової системи, яка перебудовує ввесь життьовий процес.
Цього ми не можемо сказати про кінематографічну закордонну продукцію, яка демонструється в нас. До цього часу ми з цієї продукції, за винятком лише невеличких одиниць, не могли взяти нічого такого, що булоб корисне для нашої кра
їни. Зрозуміло, закордонна продукція має для нас колосальне значіння в розумінні піднесення нашої культури, збагачення нашої культури й техніки новими винаходами, елементами культури інших країн, але культури справжньої, а не зливи нікчемних (не кажучи вже про ідеологічну цінність) своєю ху
дожньою якістю кінематографічних виробів. Тут треба прямо визнати, що з цього боку вплив закордонного кіна на продукції нашої кінематографії навряд чи позначається. Якщо в галузі ма
лярства, графіки, музики і театрального мистецтва нам є чого навчитися закордоном з погляду формального, то радянській кінематографії вчитись у закордонній кінематографії щодо фор
мальних напрямків, за винятком техніки, майже нема чого, принаймні в тій продукції закордонної кінематографії, яку мав змогу дивитися наш фахівець, наш масовий глядач. Це почу
ває не лише наша кінематографія, а й найбільш революційні видатні митці кінематографії закордонної.
Але це зовсім не значить, що ми не повинні обізнатися з усіма досягненнями кінематографічної техніки, оскільки поєднення американської й європейської кінематографічної техніки зі змістом та широким роїмахом творчої роботи наших режи
серів, сценаристів тощо, безумовно, піднесло б на неосяжну
височінь кінематографічну культуру нашої країни. Ми мусимо рішуче визнати, що нам нема чого вчитися в буржуазної кіне
матографії по лінії змісту й ідеологічних засад, але нам є чого
навчитися там з галузі техніки, з галузі творення нових форм особливо у тих кінематографічних продуцентів, які все більше
й більше відходять від старих традицій буржуазної кінематографічної культури.
Тимто нам і треба так, як слід, заходитись коло поширення зв язку з закордонною кінематографією по лінії техніки, організації процесів виробництва й почасти - форм. У цій справі ми покищо жодних наслідків не маємо, бо будьяких серйоз
них зрушень щодо цього не зробили ні кінематографія, ні спеціяльні організації в справі культурного зв’язку з закордо
ном. Систематичного культурного зв’язку з закордоном, обміну досягненнями нашої й закордонної культури досі ще не нала
годжено. Досить навести хочби такий факт, що до цього часу ще не було влаштовано ні у всесоюзному, ні у всеукраїнському маштабі кінематографічних виставок, не кажучи вже про більш солідні заклади - музеї тощо. З цього треба зробити відповідний висновок, а саме: - нам треба на всю широчінь поставити питання про культурний зв’язок з закордоном і нав
коло цієї справи треба мобілізувати увагу суспільної думки, щоб по-справжньому розпочати роботу по лінії використання найкращих культурних здобутків, які є закордоном по лінії кінематографії.
У цій справі ми маємо тепер лише першу спробу - це показ японської кінематографії і, хоч це тільки перша спроба, але і з цього можна вже зробити висновок про велику техніку япон
ського кіна, яку треба й можна використати в нашій творчій кінематографічній роботі. Наше виробництво багато чого може запозичити в японської кінематографії щодо техніки. Зрозуміло. що це не значить наслідувати техніку японської кінематографії за методою копіювання, а треба використати досяг
нення японської кінематографічної техніки, пристосувавши їх до наших конкретних умов.
Нам здається, шо ця надто важлива й корисна для нашого виробництва робота не повинна обмежитися лише одною спробою - виставкою японського кіна, а треба нам нарешті поба
чити й техніку Чарлі Чапліна, Абеля Ганса та інших видатних закордонних кіно-митців, бо це конче потрібно для нашої прак
тичної роботи. За першим почином - показ японського кіна - треба організувати систематичну роботу в справі ознайомлення з закордонною кінематографічною культурою, й цим самим ще більше збагачувати нашу кінематографію.
І. Воробйов.
(ЛЕНІН).
ЖУРНАЛ української кінематографії
4-й рік
Вересень, 1929 року
№ 17 (63)
ЗМІСТ. „Ми мусимо вчитися - І. Воробйов, Наші нотатки, „До ліпшої роботи - М. Файєр, „Японський кіно-плякат“ - Д. Аркін, „В одвічному гуркоті - М. Опришко, „Кіно в Японії - Н. Конрад, „На тисячах метрів - М. Романівська, „Хоробрий з Кіото“ - Г. Затворницький, Новини техніки, „Кіно радіом - 7. Шпильгаген, „Кіно-світанок“ - 0. Кесельман, Наш конкурс,
По кіно-фабриках світу, „Справи кіно-освіти“ - І. Врона.
МИ МУСИМО вчитися
Українська кінематографія щороку має все більші досягнення в справі виходу на закордонний ринок. Факт виходу української кінематографії на закордонний ринок, зрозуміло, не мо
жна розцінювати лише з погляду господарчих міркувань, а це, насамперед, є факт великого політичного й культурного зна
чіння. Мільйони людей, дивлячись продукцію української кінематографії. мають змогу обігнатися з культурним будівництвом країни Рад. а, з другого боку, масовий закордонний гля
дач має змогу переконатися, як швидко розгортається, за умов будівництва соціалізму, нова культура, що виникає з надр нової системи, яка перебудовує ввесь життьовий процес.
Цього ми не можемо сказати про кінематографічну закордонну продукцію, яка демонструється в нас. До цього часу ми з цієї продукції, за винятком лише невеличких одиниць, не могли взяти нічого такого, що булоб корисне для нашої кра
їни. Зрозуміло, закордонна продукція має для нас колосальне значіння в розумінні піднесення нашої культури, збагачення нашої культури й техніки новими винаходами, елементами культури інших країн, але культури справжньої, а не зливи нікчемних (не кажучи вже про ідеологічну цінність) своєю ху
дожньою якістю кінематографічних виробів. Тут треба прямо визнати, що з цього боку вплив закордонного кіна на продукції нашої кінематографії навряд чи позначається. Якщо в галузі ма
лярства, графіки, музики і театрального мистецтва нам є чого навчитися закордоном з погляду формального, то радянській кінематографії вчитись у закордонній кінематографії щодо фор
мальних напрямків, за винятком техніки, майже нема чого, принаймні в тій продукції закордонної кінематографії, яку мав змогу дивитися наш фахівець, наш масовий глядач. Це почу
ває не лише наша кінематографія, а й найбільш революційні видатні митці кінематографії закордонної.
Але це зовсім не значить, що ми не повинні обізнатися з усіма досягненнями кінематографічної техніки, оскільки поєднення американської й європейської кінематографічної техніки зі змістом та широким роїмахом творчої роботи наших режи
серів, сценаристів тощо, безумовно, піднесло б на неосяжну
височінь кінематографічну культуру нашої країни. Ми мусимо рішуче визнати, що нам нема чого вчитися в буржуазної кіне
матографії по лінії змісту й ідеологічних засад, але нам є чого
навчитися там з галузі техніки, з галузі творення нових форм особливо у тих кінематографічних продуцентів, які все більше
й більше відходять від старих традицій буржуазної кінематографічної культури.
Тимто нам і треба так, як слід, заходитись коло поширення зв язку з закордонною кінематографією по лінії техніки, організації процесів виробництва й почасти - форм. У цій справі ми покищо жодних наслідків не маємо, бо будьяких серйоз
них зрушень щодо цього не зробили ні кінематографія, ні спеціяльні організації в справі культурного зв’язку з закордо
ном. Систематичного культурного зв’язку з закордоном, обміну досягненнями нашої й закордонної культури досі ще не нала
годжено. Досить навести хочби такий факт, що до цього часу ще не було влаштовано ні у всесоюзному, ні у всеукраїнському маштабі кінематографічних виставок, не кажучи вже про більш солідні заклади - музеї тощо. З цього треба зробити відповідний висновок, а саме: - нам треба на всю широчінь поставити питання про культурний зв’язок з закордоном і нав
коло цієї справи треба мобілізувати увагу суспільної думки, щоб по-справжньому розпочати роботу по лінії використання найкращих культурних здобутків, які є закордоном по лінії кінематографії.
У цій справі ми маємо тепер лише першу спробу - це показ японської кінематографії і, хоч це тільки перша спроба, але і з цього можна вже зробити висновок про велику техніку япон
ського кіна, яку треба й можна використати в нашій творчій кінематографічній роботі. Наше виробництво багато чого може запозичити в японської кінематографії щодо техніки. Зрозуміло. що це не значить наслідувати техніку японської кінематографії за методою копіювання, а треба використати досяг
нення японської кінематографічної техніки, пристосувавши їх до наших конкретних умов.
Нам здається, шо ця надто важлива й корисна для нашого виробництва робота не повинна обмежитися лише одною спробою - виставкою японського кіна, а треба нам нарешті поба
чити й техніку Чарлі Чапліна, Абеля Ганса та інших видатних закордонних кіно-митців, бо це конче потрібно для нашої прак
тичної роботи. За першим почином - показ японського кіна - треба організувати систематичну роботу в справі ознайомлення з закордонною кінематографічною культурою, й цим самим ще більше збагачувати нашу кінематографію.
І. Воробйов.