ПЕРЕД ШЕРЕГОМ

ЦИФР

Українська кінематографія має тепер 2 великих кінофабрики, що їхня піро дукційна спроможність виносить близько 100 картин на рік. Але 2-га кіно-фаібрика—Київська—почала працювати лише цього року й, зважаючи на
організаційний період, роз-п-ачала фактично виробництво лише в другому півріччі. Правління ВУФКУ визначило виробничий плин обох фабрик в 31 художній фільм і 37 культурфільмів. Виробництво культурфільмів було цілком зосереджено на Київській кінофабриці, крім того, на останню припало також і виготовлення 11 художніх фільмів.
Тепер можна вже зробити попередні підсумки, як цей плин виконано. Ми на сьогодні не маємо ще остаточно перевірених даних, але попередні показники свідчать про те, що в основному виробничий плян на обох фабриках виконано. Не зафільмували лише двох художніх картин і, здавалося б, що такі кількосні показники є задовільні. Та, коли взяти на увагу, що до виконання виробничого плану потрапили картини, яких зовсім не було випущено на екран («Мертва петля» — виріб Одеської кіно-фабрики, «Немає перепон»—виріб Києвської кінофабрики), то це значно знижує ефективність роботи обох фабрик. Це підсилюється ще тим, що виконання виробничого пляну вираховано у %% виконання тої або іншої картини. Колиж підійти до справи здачі картин, якіб пішли в прокат і цим самим повернули б вкладені у виробництво обігові кошти, то тут становище таке, що з 11 картин, які мала виготувати цього року Києвська фабрика, вона здала лише 4. Трошки краще, але також не цілком задовільно, -стоїть ця справа на Одеській фабриці. Поділяючи думку керівників виробництва, що в основному таке явище, коли запроекто
ваний на даний рік плян кількісно не цілком здійснюється і рештки виробництва тих чи тих картин переходять на наступний рік, є цілком припустиме на кіновиробництві, треба всетаїки відзначити, що повільний темп розгортання роботи по -кожній картині окремо, прогули груп тощо,—не завжди звертали на себе достатню увагу виробництва. Вкладати у. виробництво кінофільмів до 2 1/2 млн. крб. з живих обігових коштів і розтягувати термін повернення них коштів — неможливо, бо це затримує нормальне поши
рення виробництва на кінофабриках. Вилучення живих обігових коштів з комерційної діяльносте ВУФКУ й вкла
дення їх у виробництво має свої певні межі. Вкладати більше, ніж це доволяє каса, ні в якому разі неможна, бо це призвело б до кризи фінансового стану ВУФКУ й аж ніяк не сприяло б нормальному розвиткові української кінематографії
Цю думку треба цілком усвідомити, коли ми підбиваємо підсумки минулого року щодо виробничого й фінансового стану української кінематографії. Коли тепер керівники виробництва вимагають збільшити виробничий програм, щоб більше завантажити обидві кінофабрики, то це домаі ання є принципово правильне, але не треба забувати
одного, що це можливо здійснювати тоді, коли ми досягнемо двох моментів, які не дозволяють цього зробити тепер, а саме: швидкіший темп випуску продукції і швидкіший випуск фільмів на екран, а також наявність відпо
відних кадрів, що змогли б не лише кількісно виконувати п ром плян, а й якісно не знижувати того рівня, що його вже тепер добилася українська кінематографія.
На цей день сказати, що кадри української -кінематографії цілком укомплектовано й що вони відповідають тим завданням, які перед нами стоять, звичайно, неможна. Щоб
розгортати виробництво, особливо на новій Києвській інофабриці, — треба вишукувати нових людей і, зрозуміло, трохи ризикувати. Але та продукція яку ми мали минулого виробничого року, доводить, що деякі молоді режи
сери себе не виправдали. Стоючи на позиції втягнений у кіновиробництво молодих кадрів і практично здійснюючи це принципове настановлення, не можна ніяк погодитись з тим, що не повинен відбуватися відповідний відсів втягненого молодняка. Вкладати великі кошти у кіновироб
ництво й не бути певним, що продукція цього виробництва буде корисна й дасть не лише комерційно-господарчий, а й, особливо, виховний ефект та не знизить ролі україн
ської кінематографії, ні в якому разі не можна. А цього року поряд з такими картинами, як «Арсенал», «Людина з кіно-апаратом», «П ять наречених», «Навесні», «Дві жін які, безперечно, підносять якісний рівень продукції україн
ської кінематографії, ми маємо й такі картини, як «Мертва петля», «Шкідник», «В заметах» тощо. На це не можна не звернути уваги.
За промфіипляном минулого -операційного року пересічна собівартість картини була за-проєктована в розмірі 60.000 крб. Але попередні показники виконання п-ромфінпляну говорять про те, що цієї основної директиви не виконано й пересічна вартість продукції буде виносити 64.000. Шу
кати для цього якихось інших пояснень, крім вищенаведених, не треба.
Не зважаючи на те, що протягом минулого року в українській кінематографії відбувся досить рішучий злам щодо продукції культурфільмів, які тепер вже посіли певне місце у виробництві українського кіна як своєю тематикою, так і своєю якістю. Проте на цей день не можна ще сказати, що це завдання ми цілком виконали. Тієї тенденції, яку ми мали на нашому виробництві, а саме — неправильне стаблення до культурфільмів, як до другорядної справи, ще не ліквідовано. Коли кількісно плян культурфільмів майже цілком здійснено, то якісний ефект покищо ще не на належній височині. Роботу в справі культурфільмів на нашому виробництві почасти розглядали, а може й тепер ще розглядають, — як експеримент, на якому вчаться ті молоді сили, що їх втягується до кіно-виробництва. Не ьідкидаючи цілком цієї позиції, треба всетаки допомина
тися рішучого зламу в цій справі й усвідомити, що для роботи в цій галузі треба втягувати цілком досвідчених культурних робітників. Досвід минулого року свідчить про те, що деякі робітники, яким було доручено роботу по лінії культурфільмів, з цим завданням не справились, і тому тепер треба поставити питання про перевірку кадрів також і в цій частині нашого виробництва.
Кадр з фільму Дві жінки . Постава реж. Рошаля.
Кадр з фільму „Арсенал , що його ставив режисер
Довженко.