Оповідання Йосипа Скружного1)
Що має людина на цьому світі? Нічого, крім злости та неприємностей - зітхнув старший інспектор Мелсота після того, як улаштувався було по добрім обіді відпочинути на канапі, а його дружина пані інспекторова, не дала можливости спробувати цю солодку приємність.
- І не думай собі, любий Андрію! Піджак на себе й гайда на проходку. Пам’ятаєш, що тобі сказав лікар. Отилько! Що сказав таткові лікар?
Огилька, 29-літня донька пана старшого інспектора додала: - Матуся каже правду. Відпочинок по обіді тобі шкідливий. Йди но на повітря. Дома може ще трапитись тобі розрив серця“.
- Дещиця правди в цьому є - „промимрив пан старший інспектор, позирнувши на свою дружину та дочку, - Дома мені й справді може трапитись розрив серця.
І він пішов у проходку.
Дорогою роздумував він над мізеріями життьовими. Спочатку дружина варить йому добру їжу, щоб потовстішав, а тепер, коли в наслідок такої годівлі він має досить жиру, гонить його на прогулянки.
Проте хай вона собі не думає, що він ії послухає.
Недавно читав він фахову дискусію з приводу анкети про післяобіденне спання.
П’ятнадцять лікарських голів висловилися за те, що спати по обіді здоров’ю не сприяє, а шіснадцять учених твер
дило навпаки. Отже, коли держатиметься він більшости і коли вже має розірватися йому серце, так хай це ста
неться там, де є лікар під руками.
І спало йому на думку йти спати до кіна. Обрав для цього він кіно, де демонструють картини без перерв.
Купив собі квитка на дуже зручне крісло біля стінки, почекав поки загасили світло й під звуки лагідної музики відбував свій щоденний пообіденний сон.
Пан старший інспектор не міг нахвалитися з кіна. Ні
яких бурхливих оплесків, без всіляких довгих перерв, драматичних криків на кону - свята тиша в залі, зокрема підчас зворушливих драм.
До всього цього ще й те,
що він нікого не турбував. Може грішив іноді проти порядного тону, коли починав випадково хропти ві сні, але то ніщо.
Ходив він до кіна день-у-день і задовольняв як тих, що були „за“, так і тих, що воювали з кіном. Був він щоденним відві
дувачем, але програми ніколи не бачив: спав спокійно, не трівожили його дикі сни, а по-за цим мав ще й перевагу перед іншими - не псував собі очей.
Касирка вже без жодного слова видавала йому його стале крісло біля стінки, а власник кіна всім вихвалявся, що на його привабливу програму ходять тіж самі відвідувачі щодня.
Пані інспекторова нічого не підозрювала і щоразу вітала свого чоловіка: - Ось бачиш, Андрію, як добре це для тебе. Вже інакше виглядаєш і пузо тобі спадзє потроху...
Тривало отак понад два місяці і йшло б може ще й далі, колиб нещасна пригода не поклала цьому край.
Різні причини ведуть людей до кіна. Пан старший інспектор ходив туди висиплятися, молодий банківський службовець Конупек з’являвся туди час від часу, щоб попасти свої очі на роскішних дівчачих голівоньках, а панна Карличка Утрусилова
пропонує там многозначними поглядами своє досі ніким незахомлене серце.
І сталося так, що всі ці три особи зійшлися там одного разу один поруч одного. Пан старший інспектор на своєму кріслі біля стінки, панна Карличка поруч нього і тут же пан Конупек, що прийшов останній... Попереду сиділа пара закоханих - страхіття для всіх відвідувачів театрів. Відомо ж бо: закохані ні
коли спокійно не сидять. Ввесь час нахиляються одне до одного, стало шепочуть про щось, так що той, що сидить за ними, якщо він не наднормального зросту, примушений хитатися немов маятник під годинником.
Оце хитання й спричинилося до того, що пан Конупек доторкнувся ліктем панни Карлички, а вона, щоб не подумали, шо вона лише на це й чекає, посунулася ближче до пана старшого інспектора і торкнулася з цим його плеча.
- Лиши мене спати, Отилько! - забуркотів пан старший інспектор. Йому певно здалося, що дружина жене його на
прогулянку.
Панна Карличка всміхнуласа і з уст її вилетіло:
- Я не хотіла!
Пан Конупек почув цю розмову і коли після першої частини драми поглянув на своїх сусідів - був вельми здивований:
- Як це? Пан старший інспектор Мелсота, цей ба
гатий і впливовий пан з своєю дочкою. Певно так, бо інакшеб не говорили вони «ти».
А ще він зауважив, що очі панночки кілька разів давали йому зрозуміти, що
розмова не була б для неї неприємною. Набрався відваги й почав.
Запитав її, як їй тут подобається, чи часто вона ходить сюди, потім спільно об
говорили, що вже побачили і чи ліпше грає Псіляндр чи Басгерман і які фільми кращі німецькі, чи італійські. Да
лі говорили про те, що й вона вже була один раз в
Національному театрі, а що він там був аж тричі. За хвилину вони так добре роз
важалися, що їм було зовсім байдуже, коли перед ними на білому полотні дочка си
пала отруту до вина своєї матері, бо гадала, що та відбила її коханця, хоч мати й була святоха. А коли в зворушливий момент ввійшов до кімнати коханець і мати, нічого не підо
зрюючи, дала йому отруєне вино то й це вже їх не цікавило: вони мали вже свій власний роман.
Дуже шкодував пан Конупек, що має сьогодні ще поспішати на посаду і що мусить вже рушати. Щойно хотів умовитись з панночкою Карличкою, як почав прокидатися пан старший інспектор. Пан Конупек устав і пошепки сказав своїй шляхетній сусідці:
- Я вам напишу!
- А знаєте мою адресу?
- Знаю - відповів поспішаючи він, уклонився й відійшов у супроводі її огнистих поглядів.
Минуло кілька днів. Пан Конупек сумував по панночці Карличці, а панна Карличка по панові Конупкові. Карличка чекала на листа, але його не було. Потім кілька день шукали вони
один одного: панночка ходила до кіна й розшукувала пана Конупека, а пан Конупек ходив повз будинок пана Мелсота і сподівався, чи не побачить випадково панну Карличку. Коли зрозумів, що чекає по дурному, почав гадати: зустрічатися з панною Карличкою потайки, за спиною такого поважного
...Лиши мене спати, Отилько...
1) Йосип Окружний - сучасний чеський сатирик-гуморист.
Що має людина на цьому світі? Нічого, крім злости та неприємностей - зітхнув старший інспектор Мелсота після того, як улаштувався було по добрім обіді відпочинути на канапі, а його дружина пані інспекторова, не дала можливости спробувати цю солодку приємність.
- І не думай собі, любий Андрію! Піджак на себе й гайда на проходку. Пам’ятаєш, що тобі сказав лікар. Отилько! Що сказав таткові лікар?
Огилька, 29-літня донька пана старшого інспектора додала: - Матуся каже правду. Відпочинок по обіді тобі шкідливий. Йди но на повітря. Дома може ще трапитись тобі розрив серця“.
- Дещиця правди в цьому є - „промимрив пан старший інспектор, позирнувши на свою дружину та дочку, - Дома мені й справді може трапитись розрив серця.
І він пішов у проходку.
Дорогою роздумував він над мізеріями життьовими. Спочатку дружина варить йому добру їжу, щоб потовстішав, а тепер, коли в наслідок такої годівлі він має досить жиру, гонить його на прогулянки.
Проте хай вона собі не думає, що він ії послухає.
Недавно читав він фахову дискусію з приводу анкети про післяобіденне спання.
П’ятнадцять лікарських голів висловилися за те, що спати по обіді здоров’ю не сприяє, а шіснадцять учених твер
дило навпаки. Отже, коли держатиметься він більшости і коли вже має розірватися йому серце, так хай це ста
неться там, де є лікар під руками.
І спало йому на думку йти спати до кіна. Обрав для цього він кіно, де демонструють картини без перерв.
Купив собі квитка на дуже зручне крісло біля стінки, почекав поки загасили світло й під звуки лагідної музики відбував свій щоденний пообіденний сон.
Пан старший інспектор не міг нахвалитися з кіна. Ні
яких бурхливих оплесків, без всіляких довгих перерв, драматичних криків на кону - свята тиша в залі, зокрема підчас зворушливих драм.
До всього цього ще й те,
що він нікого не турбував. Може грішив іноді проти порядного тону, коли починав випадково хропти ві сні, але то ніщо.
Ходив він до кіна день-у-день і задовольняв як тих, що були „за“, так і тих, що воювали з кіном. Був він щоденним відві
дувачем, але програми ніколи не бачив: спав спокійно, не трівожили його дикі сни, а по-за цим мав ще й перевагу перед іншими - не псував собі очей.
Касирка вже без жодного слова видавала йому його стале крісло біля стінки, а власник кіна всім вихвалявся, що на його привабливу програму ходять тіж самі відвідувачі щодня.
Пані інспекторова нічого не підозрювала і щоразу вітала свого чоловіка: - Ось бачиш, Андрію, як добре це для тебе. Вже інакше виглядаєш і пузо тобі спадзє потроху...
Тривало отак понад два місяці і йшло б може ще й далі, колиб нещасна пригода не поклала цьому край.
Різні причини ведуть людей до кіна. Пан старший інспектор ходив туди висиплятися, молодий банківський службовець Конупек з’являвся туди час від часу, щоб попасти свої очі на роскішних дівчачих голівоньках, а панна Карличка Утрусилова
пропонує там многозначними поглядами своє досі ніким незахомлене серце.
І сталося так, що всі ці три особи зійшлися там одного разу один поруч одного. Пан старший інспектор на своєму кріслі біля стінки, панна Карличка поруч нього і тут же пан Конупек, що прийшов останній... Попереду сиділа пара закоханих - страхіття для всіх відвідувачів театрів. Відомо ж бо: закохані ні
коли спокійно не сидять. Ввесь час нахиляються одне до одного, стало шепочуть про щось, так що той, що сидить за ними, якщо він не наднормального зросту, примушений хитатися немов маятник під годинником.
Оце хитання й спричинилося до того, що пан Конупек доторкнувся ліктем панни Карлички, а вона, щоб не подумали, шо вона лише на це й чекає, посунулася ближче до пана старшого інспектора і торкнулася з цим його плеча.
- Лиши мене спати, Отилько! - забуркотів пан старший інспектор. Йому певно здалося, що дружина жене його на
прогулянку.
Панна Карличка всміхнуласа і з уст її вилетіло:
- Я не хотіла!
Пан Конупек почув цю розмову і коли після першої частини драми поглянув на своїх сусідів - був вельми здивований:
- Як це? Пан старший інспектор Мелсота, цей ба
гатий і впливовий пан з своєю дочкою. Певно так, бо інакшеб не говорили вони «ти».
А ще він зауважив, що очі панночки кілька разів давали йому зрозуміти, що
розмова не була б для неї неприємною. Набрався відваги й почав.
Запитав її, як їй тут подобається, чи часто вона ходить сюди, потім спільно об
говорили, що вже побачили і чи ліпше грає Псіляндр чи Басгерман і які фільми кращі німецькі, чи італійські. Да
лі говорили про те, що й вона вже була один раз в
Національному театрі, а що він там був аж тричі. За хвилину вони так добре роз
важалися, що їм було зовсім байдуже, коли перед ними на білому полотні дочка си
пала отруту до вина своєї матері, бо гадала, що та відбила її коханця, хоч мати й була святоха. А коли в зворушливий момент ввійшов до кімнати коханець і мати, нічого не підо
зрюючи, дала йому отруєне вино то й це вже їх не цікавило: вони мали вже свій власний роман.
Дуже шкодував пан Конупек, що має сьогодні ще поспішати на посаду і що мусить вже рушати. Щойно хотів умовитись з панночкою Карличкою, як почав прокидатися пан старший інспектор. Пан Конупек устав і пошепки сказав своїй шляхетній сусідці:
- Я вам напишу!
- А знаєте мою адресу?
- Знаю - відповів поспішаючи він, уклонився й відійшов у супроводі її огнистих поглядів.
Минуло кілька днів. Пан Конупек сумував по панночці Карличці, а панна Карличка по панові Конупкові. Карличка чекала на листа, але його не було. Потім кілька день шукали вони
один одного: панночка ходила до кіна й розшукувала пана Конупека, а пан Конупек ходив повз будинок пана Мелсота і сподівався, чи не побачить випадково панну Карличку. Коли зрозумів, що чекає по дурному, почав гадати: зустрічатися з панною Карличкою потайки, за спиною такого поважного
...Лиши мене спати, Отилько...
1) Йосип Окружний - сучасний чеський сатирик-гуморист.