ВАС. АЛЕШКО.
ПЕК
... — Горить.. — Пече...
— Палають за омілілими криницями курені. — Еге!
Полетять
золоточубі півні! — Бач,
собаці — аж-аж — пропекло легені! — А
за мокрими коморами печериці печені...
Жала жнив: у рожевих жилах Ярь
роспʻята
барвобавними латками
Дотліває юнь на жужеляних крилах чубатими спілими цятками
Листогудом моторним знявся лемент Зріс
колючий рій
Млосно льону — Над коном орним
смага с під Пекових вій
Сонце! ласо в! лепесі ! лютує Цвітоточучі плеса
жмурʻю п‘яні
А літняк лепетливий цілує чоло-черінь — пні
петрівчані —
Липа: а пал байбарисом над серцем
— одвертими лядами —
Рожевожилий
Пек
націлився списом
над лепехою:
липою:
ягнятами:
ВАС. АЛЕШКО.
БУЗІВОК.
Пострибав по толоці бузівок—
Розкручувалась молодість в гостряках
ріженятах. Сірчаних хлівів — конопляний мотузок Плазом вився між цупких ноженят.
Бадьоро витанцьовували бичачі ратиці! Вигинало ребра на запашний простір. Розкуйовджена земля підштовхувала
брикаться, Ковтати з рослинами двіночки лірників!
Хутчій, хутчій на зелений пригорбок! Росплескувати, кидати вище сонця молодий рев Юнокрилої волі вщерть: бог — кучерявий
парубок —
Спочиває під похилим деревом...
Бабахнуло — ах! ах!.. — в ярузі. Пекучі черепки черево прокостричили — Біг — льот
Льон — руно
В один міцний вузол
Зацурував на-віки гаряче-глиняний налигач...
... Про рожеві губи: пророжевіли губи. Про рожеві роси: пророжевів проріст.
Прозорі полотна проклювали голуби — На блакитній цілині — щілини. 1920, Травень.
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ.
СЛОВО ПОВСТАННЯ.
Слово — повстання таємне. Чув я як в тирсі — давно
Вечір збентежений, темний
Скиглив — повстання — зерном.
В грудях на серці зростала Хвиля бурхлива — живець,
Подих скорботи невдалий
Здатний не був вже на герць
Ще підхолив я — повстання — В жвавих ланах громовиць.
Чув я — повстання — в зітханні Кволім байдужих телиць.
Щось ще гойдалося в думці... Що — небезпека? не варт?..
Солодко в-мить перегнуться, Щастя підхопити в жарт!
Слово — повстання — палюче: Блискавка грізна — зросло. Бачиш, як певно, жагуче Світ обгортає крилом?..