Робота над фільмом

Передмова

Серед багатьох книг при кіно, що вийшли в нас, і досі нема такої, яка віддала-б досить місця практичним питанням, що виникаять у повсякденній роботі операторів, лаборантів, режисерів.
Є потреба на таку книгу, що могла б дати низку потрібних указівок для тих робітників кіно, які, не мавши досить робочої навички, раз-у-раз роблять
технічні помилки, і не мають змоги уникнути їх через брак у нас правильної технічної інформації, через те. що не досить поширені у нас закордонні порадники або й через те, що не завжди вони зрозумілі нам.
Бажаючи якось заповнити цю прогалину, я ста
влю собі за мету дати цією низкою статтей не лише пораду, але й низку потріб

них передумов та вказівок до роботи. Вказівки ці по

даю я в формі технічного опрацювання питання в технічному, так мовити, принципі можливостей, щоб не подати їх часом у формі правила.
Не бажаючи завалювати статті масою питань,
добре опрацьованих в книжках про кіно, що вже вийшли, я свідомо пропу
стив розділи з історії кіно,

дуже коротко подав відомості про фільм, кіно-апаратуру, проекцію та инші вузькоспеціальні процеси вкіно.

Що ж до лабораторних процесів, то я подав рецептуру лише рекомендовану фірмами «Agfa» та «Кодак», бо фільм, що ми вживаємо, іде майже виключно від цих фірм. У більшості випадків я зазначаю джерело рецепта.
В статті, що трактує регулювання світла внутрішньою діафрагмою, я подав таблиці, обраховані на підставі даних, опублікованих німецькими дослідни
ками. Ці таблиці перевірювалось протягом одного року хемічним актинометром, та їх звірено до того ще й з американськими таблицями. Це даю не аби
яку гарантію їхньої певности, й вони дійсно вже дали добрі наслідки в роботі.
Вступ
Кіно має, завдання передавати на екран усякі речі в русі, що фіксується попереду фотографією (кінознимання). Усі процеси, до цього потрібні, можна поділити на дві головних групи:
1) Процес виробу готового фільму (кіно-знимання). 2) Все, що стосується до проекції (демонстрування). Перше, ніж знайомитись з оцима процесами, роз
гляньмо низку явищ, які дозволяють нашому окові
бачити в кіно рух, що народжується з частої зміни поодиноких статичних моментів.
Як що кружалко, смуговане чорним та білим, швидко завертіти, то око бачитиме одностайний сірий колір. Це через те, що око має силу задержувати світове подразнення протягом де-якого короткого часу по тому, як причина того подразнення зникає.
Той час дуже короткий - від 1/5 до 1/200 секунди, й коли в фіксованій нами точці рух чорних та
білих смуг буде швидчий за цей час, то око не сможе нарізно сприймати чорне й біле, а ніби змішуючи їх, сприйме зафіксовану
точку в одностайному сірому колірі (суміш чорного з білим).
Роздивимось тепер на друге явище. Коли взяти колоду карт і в центрі якоїсь карти намалювати чорну цятку, а на другій карті таку саму цятку, тільки трошки пересунув
ши її ближче до краю, і так далі, й коли тепер, одігнувши край колоди, швидко випускати одну карту по однііі так, щоб кожна ставала на місце попередньої, то побачимо ось що:
1) Коли карти перегорнути дуже швидко (наприклад за 1/10 секунди), то око сприйме всі точки враз й вони спливуться в просту лінію.
2) Коли переміщення карт буде не таке швидке, то око сприйме не всі точки разом, а лише частину їх, як одрізок, причому цей одрізок пересуватиметься від центру до краю, бо з одного боку заявлятимуться чим-раз нові точки, а з другого нові точки спливатимуться. За певної швидкости око сприйме вже одну тільки точку, що пересуватиметься від центру до краю.

Отакі явища були відомі давненько, та треба було

часу, щоб з того повстало кіно. Не легко було зро
Набір об єктивів, уживаний у сучасних апаратах Дебрі