Музика в кіно

Вже цілком визнано що музика потрібна у кіно, що музика це не зайва витрата, не розкіш. Але треба ще з’ясувати, якою мусить бути музична ілюстрація. Певної методи що до підходу у цьому питанню не встановлено, а тому здебільшого спостерігаємо такі випадки, коли музичну ілюстрацію картин не витри
мано, і ця ілюстрація завше залежить від того, як уявляє собі картину кожний ілюстратор зокрема.
Музична ілюстрація не бездоганна й за-кордоном, хоч там і спробували вирішити цю справу, так, наприклад, практикувався добір музичної ілю
страції, що робився одночасно зі зниманням картини, але-ж до цього часу ще немає певних наслідків.
Знимається фільм, розрахований на 2.000 метрів з 8 частин, кожна частина на 12 хвилин. З цього-ж розрахунку пишуть й музику, при чому композитор зважає на окремі моменти картини, що вимагають від музики змінення ритму, характеру, а инколи навіть і стилю музики.
Картину знято, й вийшло так, що вона має не 2.000 метрів, а 1700, а від цього, звичайно, й частини зменшилися, й окремі моменти змінилися.
Картина зменшилася, а музика лиши
лася такою-ж, бо її-ж не так легко змінити, та й загалом, в музику вносити зміни - це значить писати знову.
Але, на мою думку, написати музику до готового фільму також не можна, перш за все тому, що плівка рветься, зменшуючи цим метраж картини, по-друге тому, що картину демонструються не одним темпом, музику також доводиться пристосову
вати до цього темпу, а це можливо лише тоді, коли картина ілюструють
ся не особливо до цього написаною
музикою, а підібраною з окремих музичних творів.
Усе це наводить на думку, що найкраще вирішити питання музичної ілюстрації, - це добирати музики з го
тових музичних творів. Звичайно, у де-яких картинах
є такі моменти, що потрібують особливої музики.
Наприклад, до картини «Укразія» (генерал в уборній), мені довелося з’єднати в одну три мелодії: «Боже царя храни», «Гром победы раздавайся» й «Многие лета»; до картини «Шехеразада», «Розіта» й инших довелося окремо підібрати музику (молитва муедзина, зустріч Розіти й її пісенька), але в цілому картину,
як я вже казав, треба ілюструвати добором музичних творів. Це можливо лише тоді, коли є відповідна музична бібліотека з певною кількістю нумерів, при
близно в 1500 - 2000, бо ілюстрація кожної картини потрібую 20 - 25 п’єс, повторювати-ж музику в картині не припустимо.
Тепер підійдемо до методи підбору музичних творів. Перш за все, ілюстратор мусить бути з музичного боку письменний, знайомий з музич
ною літературою, мусить знати добу й стиль кожного музичного твору.
Без цього ілюстрація не можлива. В ілюстрації велику ролю відограю ще й темп картини, якому мусить відповідати певний музичний темп.
Переживання героя в картині потрібують певної ілюстрації, напри
клад: «Трагедія кохання» (сцена в тюрмі) - прелюд Рахманінова; зви
чайно доводиться в одній частині, не кінчаючи одніюї п’юси, починати дру
гу; инколи ілюстрацію одної частини
доводиться виконувати з 5 - 7 музтворів, а в картині «Марійка» навіть з 10-ти.
В справі музики у кіно треба ще багато працювати. Треба збільшити як кількість, так само і якісний склад оркестру, особливо в робітничих районах.
Треба утворити відповідні умови праці, а головне треба придбати му
зичну бібліотеку, хоч-би з 2000 номерів. Годі можна гадати, що музика у кіно стоятиме на відповідному місці.
Отже, Великий Німий позбавлений змоги говорити (та й чи потрібно йому це?). Музика стає на місце слів, музика заступаю в кінематографії те, чого кіно позбавлене - голосу. Всім добре відомо, що бачити на екрані картину без музичного супроводу, - значить одер
жати мінімум вражінь. Навіть зорові вражіння, що,
здаються, мусили-б бути такі самі, як і тоді, коли бачиш фільм в супроводі музики, ото-ж навіть зо
рові вражіння позбавляються своюї яскравости, не такі інтензивні. Музика краще за всякий инший засіб здатна впливати на емоції глядача, і забарвлюючи сприймання глядачеве картини міцними емоційним відтінком, що виникаю через музику, значно побільшую, значно зміцнюю це сприймання.
М. Гольдштейн
Трипільська трагедія - Отаман Зелений -
бандит - семінарист