„МАНДРІВНІ ЗОРӀ“

Родина українського містечкового єврея. - Рабі Левушка Раткович, талановитий музика, грає на скрипці. Містечкове оточення та
сім я не дають йому змоги розгорнути свій талант і ось він вирішив виїхати за-кордон, в Німеччину. Вночі він викрадає в батька з-під подушки ключі, дістає з комоду гроші й передає їх, як було умовлено, маклерові Кальнішкеру за проїзд.
Дівчина Рахіль кохає Левушку, вона проводить його, й вони умовляються зустрінутися в Москві, коли обидва дістануть своєї мети.
Кальнішкер перевозить Левушку через кордон і, взявши в нього гроші, кидає його. Левушка із своєю скрипкою починає ходити по дворах на заробітки.
В одній корчмі на його гру звернув увагу професор музики, й бере його до себе, щоби вчити. Пройшло 3 роки, і вже він не Ле
вушка Раткович, а знаменитий Лео Рогдай. Він попав до не менш славетного імпресаріо - експлоататора Маффі, що наживається на концертах Рогдая.
Рахіль приїздить до Москви вчитися. Але-ж євреям жити в Москві заборонено, й їй доводиться шукати притулку в кишлах. Підчас облави знайшли шрифт і ось її, як політичну злочинницю, засуджують до каторги. Відбувши каторгу, вона їде за-кордон, щоби знайти там свого Левушку.
Але Лео Рогдай швидко забув свою Рахіль, він покохав кокотку - баронесу Едлен.
Рахіль випадково попала на концерт славетного скрипника Лео Рогдая, і впізнає свого Левушку. Рахіль намагається вирвати його з лабет Маффі, але сама-ж попадає в ці лабети. Маффі виказує її поліцаєві, як карну злочинницю.
В цей час Лео Рогдай викрив свою коханку Едлен, що зраджувала йому з Кальнішкером. Лео вішається.
Ставив цю картину на Одеській фабриці режисер Гричер-Чериковер за сценарієм І. Бабеля.
В головних ролях знимаються актори: Дубравін, Ляров, Тамара
Адельгейм, Шор та инші.
Через такі причини атмосфера кіно-фабрик напружується, робиться зовсім неможлива для продукційної та організованої роботи. Панує всепереможна плітка, поговір, шамотня «рятівників кіно», величезні купи пропозицій,
проектів, якесь верзіння божевільних, метушня, все те, що може утворити напівхвора фантазія людей, що приїхали сюди шукати щастя, слави й грошей. Вся ця веремія, галаслива, задушлива й важка, утворює цілком незносиму атмосферу.
Отже треба добитися того, щоб бачити всіляких халтурщиків, богемщиків і авантурників такими, які вони є. Треба гаразд вичистити наші фабрики. Треба влляти туди побільше молодих і свіжих сил. Треба піднести дисціпліну. Годі думати про «рулетку-кіно». З мозків отих числен
них, на жаль, радянських панночок і паничів, що складають більшість
«шукачів», треба вибити думку про «безперервну розвагу» та «легку славу».
Кіно - не рулетка, а важка робота. Кіно - це індустріялізоване виробництво. Радянська преса мусить допомогти розвіяти той дурман, що навколо кіно-виробництва створився. Нам потрібне молоде, здорове кіно й молоді, здорові, роботящі творці його. Лише для таких відчинятимуться ворота наших кінофабрик. П. Нечес
Кадри з фільму «Мандрівні зорі». Вгорі - Лев Раткович, майбутній всесвітньо відомий скрипак
(арт. Дубравін); внизу - в номерах «готелю» Плевна. В кімнатці сторожа. Цей готель з тих, що біля дверей
їх висить червоний лихтар.