״Кіно — це найважливіше для нас мистецтво“
ЛЕНИН
З й рік
Березень,1928 року№ З (39)
ЗМІСТ: С. Л. Ор — ״ Де-які підсумки кіно-наради; І. Фефер — Про єврейський фільм ; I,Фефер — Кризь сльози ; В. Супрун — Кіно пригоди (оповідання)“; є. Деслав — ״ ВУФКУ закордоном“; М. Макотинський — ״Трилогія“; В. Чапля —״Українські класики
на екрані“; Д. Бузько — ״Гонорея“; ״Що нам пишуть читачі“; М. Бажан — ״Будування (вірш)“; ״Хроніка“; ״Весела сторінка“; ״Листування редакції“. Художні роботи: Шкляєва, Кривдіна та инш.
Було-б невірно гадати, що партнарада в справах кіно при ЦК КП(б)У повинна була обмежитись питаннями ідеологічного порядку. Перша така нарада за весь час розвитку української радянської кінематографії поставила, глибоко проаналізувала та розвязала низку важливих, як глибоко принципіяльних,
так і практичних питань, що всебічно охоплюють всі галузі роботи та існування радянського кіно.
В наслідок цього ми маємо досить докладні директиви і справі дальнішої праці нашого кіно.
Нарада перш за все загострила свою увагу на питанні всесоюзного трестування кіно-промисловости та переходу її в розпорядження ВРНГ. Уже давно, задовго до наради, де-ні-де та де-ким це питання підносилося і обмірковувалося. Тенденція знищення української кінематографії, що вже зараз відограє велику ролю в розвиткові української культури і не меншу ролю в розвиткові всієї радянської кінематографії, обережно, але настирливо помічалася як у виступах окремих кіно-діячів так і в статтях де-яких російських часописів. Один з цих часописів ״Жизнь искусства“ був прекрасною ілюстрацією т. Скрипнику, коли він виступив у цій справі. Вказуючи на шкідливість та антиленінський характер цих тенденцій, що йдуть всупереч з національною політикою радянської влади, — т. Скрипник зауважив ту-ж тенденцію і в критиці наших українських фільмів в РСФРР, які іноді зустрічають там незалежно від своєї якости далеко не теплу зустріч
Нарада одноголосно засудила ці спроби звести кіно до голої комерційної роботи і знищити таку величезну культурно-національну базу, якою з’являється українське кіно-виробництво.
Дуже важливу постанову винесла нарада
що до питання про дальніший кількосний розвиток нашого кіновиробництва, вказуючи на необхідність закінчити будування Київської кіно-фабрики в цьому році. Нарада визнала за необхідне дати ВУФКУ кредити на це будівництво, що загальмувалося через брак коштів. Ця постанова міцно пов’язана з директивою про підготовку нових кваліфікованих кадрів для кіно-виробництва, що весь час зростає. Вказано так само нарадою на велике значення, що має в цій справі, висування молодих сил. Запропоновано ВУФКУ надалі як найширше практикувати асистентуру коло режисерів
на своїх фабриках та зміцнити працю Одеського кіно-технікуму.
По сценарному питанню нарада дала дуже цінну директиву, що при правильному виконанню, безумовно відограє значну ролю в справі поліпшення постановки кіно-виробництва.
Плановість, що з такими труднощами налагоджувалася в натому виробництві, гальмувалася безладним та стихійним при
пливом сценаріїв. Сценарії йшли від різних авторів на теми по вибору останніх і кращі з них ішли на виробництво. Таким чином, тематика нашого виробництва була необмежена і ніким не планувалася.
Нарада визнала такий стан ненормальним і запропонувала ВУФКУ шляхом притягнення літераторів на постійну працю, утворити кадр кінематографічно-освічених сценаристів, щоб вони були в своїй суцільності сценарною майстернею ВУФКУ. Сценарна майстерня має бути базою планової тематики у виробництві ВУФКУ.
Нарада одмітила залежність радянської кінематографії від закордону в звязку з відсутністю в СРСР власного виробництва плівки. І тому ми користуємося закордонною, головним чином, німецькою плівкою.
В цій справі ухвалено дирєктиву про необхідність розробити питання про організацію власного виробництва плівки.
Питання раціоналізації нашого виробництва, здешевлення картин, поширення кіно-мережи, особливо сільської, питання зміцнення ідеологічного керівництва на фабриках, питання кіно-критики, що її неорганізованості та некомпетентності надано було особливої уваги, — всебічно обмірковувалися на нараді
Перша партнарада в справах кіно відбулася як раз під час переходу нашого кіно
виробництва від періоду первісного формулювання до періоду систематичної праці, і
тому вона мала мож
ливість підрахувати працю за цілий період розвитку і дати директиви в переходовий момент в розвиткові українського кіно.
Треба сподіва т и с я, що під контролем і за допомогою пролетарського суспільства, ВУФКУ виконає поста
влені перед ним завдання і міцно стане в лави найбільших кінематографічних під
приємств нашого радянського союзу.
С. Л. Ор.
Артист Кантор і артистка Синельникова у фільмі ״Крізь сльози“.
ЛЕНИН
КІНО
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
З й рік
Березень,1928 року№ З (39)
ЗМІСТ: С. Л. Ор — ״ Де-які підсумки кіно-наради; І. Фефер — Про єврейський фільм ; I,Фефер — Кризь сльози ; В. Супрун — Кіно пригоди (оповідання)“; є. Деслав — ״ ВУФКУ закордоном“; М. Макотинський — ״Трилогія“; В. Чапля —״Українські класики
на екрані“; Д. Бузько — ״Гонорея“; ״Що нам пишуть читачі“; М. Бажан — ״Будування (вірш)“; ״Хроніка“; ״Весела сторінка“; ״Листування редакції“. Художні роботи: Шкляєва, Кривдіна та инш.
ДЕ-ЯКІ ПІДСУМКИ КІНО-НАРАДИ
Було-б невірно гадати, що партнарада в справах кіно при ЦК КП(б)У повинна була обмежитись питаннями ідеологічного порядку. Перша така нарада за весь час розвитку української радянської кінематографії поставила, глибоко проаналізувала та розвязала низку важливих, як глибоко принципіяльних,
так і практичних питань, що всебічно охоплюють всі галузі роботи та існування радянського кіно.
В наслідок цього ми маємо досить докладні директиви і справі дальнішої праці нашого кіно.
Нарада перш за все загострила свою увагу на питанні всесоюзного трестування кіно-промисловости та переходу її в розпорядження ВРНГ. Уже давно, задовго до наради, де-ні-де та де-ким це питання підносилося і обмірковувалося. Тенденція знищення української кінематографії, що вже зараз відограє велику ролю в розвиткові української культури і не меншу ролю в розвиткові всієї радянської кінематографії, обережно, але настирливо помічалася як у виступах окремих кіно-діячів так і в статтях де-яких російських часописів. Один з цих часописів ״Жизнь искусства“ був прекрасною ілюстрацією т. Скрипнику, коли він виступив у цій справі. Вказуючи на шкідливість та антиленінський характер цих тенденцій, що йдуть всупереч з національною політикою радянської влади, — т. Скрипник зауважив ту-ж тенденцію і в критиці наших українських фільмів в РСФРР, які іноді зустрічають там незалежно від своєї якости далеко не теплу зустріч
Нарада одноголосно засудила ці спроби звести кіно до голої комерційної роботи і знищити таку величезну культурно-національну базу, якою з’являється українське кіно-виробництво.
Дуже важливу постанову винесла нарада
що до питання про дальніший кількосний розвиток нашого кіновиробництва, вказуючи на необхідність закінчити будування Київської кіно-фабрики в цьому році. Нарада визнала за необхідне дати ВУФКУ кредити на це будівництво, що загальмувалося через брак коштів. Ця постанова міцно пов’язана з директивою про підготовку нових кваліфікованих кадрів для кіно-виробництва, що весь час зростає. Вказано так само нарадою на велике значення, що має в цій справі, висування молодих сил. Запропоновано ВУФКУ надалі як найширше практикувати асистентуру коло режисерів
на своїх фабриках та зміцнити працю Одеського кіно-технікуму.
По сценарному питанню нарада дала дуже цінну директиву, що при правильному виконанню, безумовно відограє значну ролю в справі поліпшення постановки кіно-виробництва.
Плановість, що з такими труднощами налагоджувалася в натому виробництві, гальмувалася безладним та стихійним при
пливом сценаріїв. Сценарії йшли від різних авторів на теми по вибору останніх і кращі з них ішли на виробництво. Таким чином, тематика нашого виробництва була необмежена і ніким не планувалася.
Нарада визнала такий стан ненормальним і запропонувала ВУФКУ шляхом притягнення літераторів на постійну працю, утворити кадр кінематографічно-освічених сценаристів, щоб вони були в своїй суцільності сценарною майстернею ВУФКУ. Сценарна майстерня має бути базою планової тематики у виробництві ВУФКУ.
Нарада одмітила залежність радянської кінематографії від закордону в звязку з відсутністю в СРСР власного виробництва плівки. І тому ми користуємося закордонною, головним чином, німецькою плівкою.
В цій справі ухвалено дирєктиву про необхідність розробити питання про організацію власного виробництва плівки.
Питання раціоналізації нашого виробництва, здешевлення картин, поширення кіно-мережи, особливо сільської, питання зміцнення ідеологічного керівництва на фабриках, питання кіно-критики, що її неорганізованості та некомпетентності надано було особливої уваги, — всебічно обмірковувалися на нараді
Перша партнарада в справах кіно відбулася як раз під час переходу нашого кіно
виробництва від періоду первісного формулювання до періоду систематичної праці, і
тому вона мала мож
ливість підрахувати працю за цілий період розвитку і дати директиви в переходовий момент в розвиткові українського кіно.
Треба сподіва т и с я, що під контролем і за допомогою пролетарського суспільства, ВУФКУ виконає поста
влені перед ним завдання і міцно стане в лави найбільших кінематографічних під
приємств нашого радянського союзу.
С. Л. Ор.
Артист Кантор і артистка Синельникова у фільмі ״Крізь сльози“.