КРІЗЬ СЛЬОЗИ

Фільм ״Крізь сльози“, безперечно, займе не останнє місце в поки що незначному нацменівському секторі виробництва ВУФКУ.
Не дивлячись на те, що в фільмі немає обов’язкової для кіно одности сюжету, що темп наростання дії не досить великий, — фільм все-ж справить велике враження.
Перед очима глядача проходить сувора панорама, що дає уявлення про жахливу безвихідність дореволюційного єврейського життя.
Один за одним проминають на екрані містечнові закутки з покаліченим жандарською сваволею побутом єврейської бідноти.
Незабутні пам’ятники цього побуту, що був стиснутий пазурями злиднів та безправности, залишив Шолом-Алейхем.
І сценаристи добре зробили, що взялися за ці пам ятники, поклавши в основу сценарія твори Шолом-Алейхема ״Зачарований Кравець“, ״Мотел — син кантора Пейсі“ та почасти ״Ножик“.
Погано лише те, що сценаристи, залишивши Шолом-Алейхемовську схему, немилосердно розгубили його ״ізюминки! “
Залишилося густе побутове тло, залишилася трагічна безвихідність, залишилися люди ״без стерна й вітрил“, та нема ліричного гумору,
нема Шолом-Алейхемовської ліричної іронії, що нею пройняті всі його твори...
Шолом-Алейхем не сентиментальний. Його творчість не знає ״просто“ сліз... Він малює побут, що викликає сміх,
але сміх... крізь сльози.
Автори сценарія, свідомо чи не свідомо, але вбили Шолом-Алейхемовську усмішку, вони
немилосердно знищили сміх, залишаючи лише сльози, і змінили, таким чином, загальний художній вигляд літературного матеріялу, який справді з великими труднощами піддається кіно-оформленню.
Вся невибаглива в фільмі фабула полягає в тому, що бідний кравець Шимон-Елі під ״натиском“ своєї жінки Ціни-Бейли-Рейзі вирішив купити козу. Довідавшися, що Козодоївський меламед має дві кози, він іде в Козодоївку і звідти урочисто повертається з козою. По дорозі з Козодоївки в Злодіївку стоїть корчма, куди Шимон-Елі вирішив зайти відпочити.
Після суперечки між кравцем та корчмарем останній вирішив підсунути кравцеві замісць кози козла...
Звідси й всі нещастя...
Протягом всього фільму Шимон-Елі водить козла до меламеда й назад. Як тільки приведе його в Козодоївку вона ״стає козою“, повернеться додому — коза стає козлом...
У всьому винний безпечний кочмар, що глузує з бідного кравця...
Фабула проста. Сценаристи намагалися кінофікувати Шолом- Алейхема, впорскнувши в сценарій кохання дочки кравця та палітурника Елі, але це було впорскування з пустого шприця...
В загальному — режисер Гричер мав для постановки трохи обскубаний літературний матеріял Шолом-Алейхема, розбавлений надмірною кількістю сліз... та невдалим коханням.
І все-ж вийшов фільм, що хвилює глядача. Режисерську роботу треба визнати чудовою.
Глибокою художньою правдою віє од хедера, од кривих, закинутих вуличок, од всього побутового ландшафту, розгорнутого в цьому фільмі.
Типаж надзвичайний. У випадках підбору такого типажу не тяжко впастися в шаржування, але цієї слизької стежки уникла режисура.
Добре враження справляє артист Заславський, що утворив дуже характерний образ старого меламеда.
Симпатично подає ролю Брухи Синельникова. Шимон-Елі вийшов не погано. Він справляє враження зацькованого, забитого, ремісника, що постраждав від ״занадто широких бажань своєї жінки“. Добрий і Піня.
Чудово виконав свою ролю Мотеле. Це дуже талановитий хлопчик. Хоч часом він переграє, але це можна йому пробачити, беручи на увагу його вік.
На висоті був художник Шпінель.
В цій постановці талановитий Гричер виявив знання єврейського побуту і добрий художній смак при його оформленні.
Було-б дуже бажано використати т. Гричера як найбільше для зміцнення нацменівськогб сектора ВУФКУ.
Цей фільм, не дивлячись на хиби (млявість наростання, не досить художньо мотивований бунт ремісників, то що) все-ж є крок вперед в галузі розгортання нацменівської кінематографії на Україні.
I. Фефер

ЗА НАЦМЕНIВСЬКИЙ ФІЛЬМ

Артист Кавеберг в ролі кравця з фільму ״Крізь сльози“.