УКРАЇНСЬКІ ТЕМИ В ДОРЕВОЛЮЦІЙНІЙ КІНЕ

МАТОГРАФІЇ

В ті часи, коли кінематографія тільки що починала ставати на ноги, на мистецтво кіно дивилися в кращому випадкові, як на засіб інсценізації деяких літературних творів, що їх не можна було поставити на театральній сцені, або коли вони губили ба
гато барвистих місць в театральному оформленні. Зрозуміло, що в першу чергу екранізувались найбільш популярні твори, відомі широким колам читачів. Цим, власне, й пояснюється поява в перші роки існування кіно-виробництва в Росії, цілої низки картин, поставлених за найкращими творами Пушкіна, Гоголя, Толстого та инших.
Одною з основних вимог, що ставились в ті часи до інсценованих творів, була в першу чергу барвистість теми, тоб-то
змалювання маловідомого оточення, що становить собою, так-би мовити, „екзотичний“ інтерес для широкого кола глядачів. Тільки з цих причин у Франції з’явилася в ті часи велика кіль
кість картин з життя Бретані, в Німеччині — з шварцвальдського побуту, а в нас — з українського.
Власних, вивірених на досвіді, прийомів та методів постановок у нас не було й доводилося йти вже протоптаною стежкою, сліпо копіюючи західні зразки, пере
буваючи цілковито в лабетах виключно фор
мального підходу до мистецтва кіно.
Режисура, що прийшла в кіно од театру, так само не знала, як приступити до тво
рення великих картин, не маючи ніякого уяв
лення про саму суть кінематографії.
В той час у Франції, що стояла тоді на чолі всесвітнього кіно
виробництва, в плані створення справжніх художніх картин, було досягнуто блискучих наслідків. Відома фір
ма „Film d’Art“ що з організувалася з видатних акторів, режисерів та літераторів, серед яких досить згадати імена Сари Бер
нар, Ле-Бержі, Лаве
дана, Доде (сина), Муне-Сюлі та Режан, випустила цілунизку блискучих фільмів і одра
зу піднесла кіно з рів
ня балаганних розваг, яким воно було до того часу, на рівень справжнього мистецтва.
Посідаючи ввесь європейський кіно-ринок, Пате, що в його об’єднання входить і „Film d’Art“, звичайно, не міг випустити зі своїх рук і російського ринку, і майже цілком монополізував все кіно-виробництво в Росії. -
Але, не дивлячись на величезний успіх французьких картин, в Росії відчувалася гостра потреба в російських змістом і те
мами фільмах. Потреба ця ще гостріше відчувалася завдяки тому, що закордоном з’явилася ціла низка картин на російські й зокрема на українські теми (про них ми поговоримо иншим разом).
Беручи на увагу ці картини, а також і народженни двох перших російських кіно-фабрик — Ханжонкова та Дранкова, Пате вирішив заснувати в Росії філіяльний відділ „Film d’Art“
і з цією метою відрядив до Москви двох режисерів — Метра та Ганзена, устаткувавши там своє власне ательє.
Влітку 1909 року „Русская художественная лента Пате“ починає з’йомку й у вересні того-ж року випускає в прокат перший фільм „Ухарь купец“. Одночасно з ним знімається ще ціла низка картин, і французькі режисери, що навчились вже шукати модні в той час „екзотичні“ теми, спиняють свій вибір на Україні. Уявлення про Україну у них було ще більш не
ясне, ніж про Росію. Але, треба зауважити, що таке уявлення було не тільки у французів, але й у більшости росіян. Всі відомості про український побут бралися в Гоголя і Україна не
мислилась без колядок, горілки, широких штанів та обов’язкового гопака.
Разом з тим треба пам’ятати, що принцип кінематографічних постановок в той час мав зовсім особливі риси, від яких
ні один режисер, що поважав себе, не наважився-б одійти. Особливості ці полягали в тому, що кожний белетристичний
твір треба було ставити не за самим романом, або повістю, що мали бути інсценовані, а за ілюстраціями до цього твору якого небудь художника. Цей принцип, між иншим, зберігся і до на
шого часу, бо й досі ще запорожці, наприклад, змальовуються не йнакше, як за відомою картиною Репіна.
Керуючись згаданим принципом, французи взялися і за Гоголя. Першим українським фільмом мав бути „Тарас Бульба“, але через технічні умови випуск картини відклали і в першу чергу випустили „Мазепу“ (350 метр. ), з участю — в ролях Ко
чубея та його дружини — двох перших російських „королів екрану “Василєва та Сичової. Від Пушкинської поеми взяли
лише кілька „ударних моментів“ — Кочубей та Орлик, Кочубей у в’язниці, божевілля Марії, і т. п, — інсценовані дуже дбайливо,
щоб недалеко відійти від популярних зразків ілюстрацій до Пушкіна художника Соколова. Український по
бут брався тут зовсім
не в етнографічному плані, а швидше нага
дував той злиденний провінціяльний псевдоукраїнський театр, що з ним ми можемо ще й досі познайомитися, де-небудь в глухих за
кутках, де він доживає свої останні дні. Надзвичайна оперетко
вість, підкреслена ще й типовими театральни
ми декораціями, костюми, пошиті за зразками карикатур минулого століття і обста
новка, що була чимсь середнім між балага
ном та феєрією, — ось що було найбільш ха
рактерними рисами цієї
постановки. Режисер Ганзен, що ставив „Ма
зепу“, компонував, увесь фільм за принципами постановок французьких псевдо - кла
сичних мелодрам і примусив акторів грати в манері, властивій французькому театрові кінця XIX століття. Але, не дивлячись на такі хиби, фільм все таки мав виключний успіх. Причина цього успіху ховалася в тому, що це був один з перших російських фільмів.
Слідом за „Мазепою“ нарешті з явився і „Тарас Бульба“„ випущений в прокат під назвою „Любов Андрія“. Поставлений
режисером Метром за тими-ж принципами й методами, що й „Мазепа“, фільм все таки відрізнявся великою художністю, го
ловним чином, завдяки справжнім натурним з’йомкам (сцена смерти Андрія). Що до павільйонних кадрів, —то тут все лиши
лося по старому: мальовані театральні декорації, опереткові костюми, театрально-балетні мізансцени та високомовні пози й рухи центральних виконавців — Тараса — Н. О. Василєва та Андрія- Лісногорського.
Український побут залишився по старому „terra incognita“ для режисури та акторів, а художники трактували його в плані фантастичної балетної феєрії. Саме інсценування, що продовжувало дотримуватися старих принципів показу на екрані най
більш „ударних моментів“ твору, ні в якій мірі не могло бути інсценізацією в повному розумінні цього слова, а було лише окремими живими ілюстраціями до найбільш популярних місць повісти. Невеличкий метраж (280 мет. ), що в нього мав укластися весь величезний матеріял „Тараса Бульби“, звичайно, вихоплю
вав тільки де які окремі кавалки, намагаючись екранізувати Гоголя за принципами ілюстрацій дешевих видань. І все-ж, не
Рекламний плакат до фільму „ Катерина“ виробу московської філії „Пате“.