РОСТЕ

Тепер, коли кіно-мистецтво в Радянському Союзі починає мотутньо розви
ватися, коли на території республіки починають бу
дувати одну кіно-фабрику за другою, і коли кінопромисловість вливається в загальний розвиток індустріяльних сил країни, виникає питання про за
повнення нових фабрик творчими силами: режисерами, операторами та ху
дожниками. Коли в иншій індустрії на задоволення інженірною та технічною силою звернуто серйозну увагу, то в кіно-промисловості питання стоїть досить гостро. На Україні підготовка культурних робіт
ників кіно є нагальна й пекуча потреба. Акторським та режисерським скла
дом Одеський кіно-технікум ще може задовольнити майбутнє виробництво, але за поповнення кадру ху
дожників екрану ніхто не думав ітим радіснішим має бути явище майже стихій
ного виникнення фото-кіно-відділу при Київському Художньому Інституті.
В історії цього відділу, як і всякої новини, що виникає стихійно, довело
ся перемогти недовір’я та забобони старих традицій, але що може перешкодити
непереможній силі, що сунеться з усіх кінців України? Цим хлопцям, часом недоладним та переоб
тяженим роботою, промінь кіно-прожектора вклав ще на далекій Полтавщині бажання працювати для кіно, і з цим твердим бажаням він прийшов на поріг ВИШ’у і навряд чи його зрадить, —сила об’єктиву магічна.
В особі попереднього керівника проф. Татліна студенти знайшли досвідченого та цінного май
стра, що навчив перш за все впертій праці, а по
тім дав найбільш важливе в кіно — поняття про фак
туру та матеріял тих речей, з якими так ще погано справляються старі робіт
ники кіно в декораціях. Цінним принципом є те, що вивчення матеріялу
проходить весь час під контролем фото та кінооб’єктиву: до кожного
художника прикріплений студент-фотограф. Це дало одразу реальні результати. Слово „фотогенічний матеріял “стало твердим і
неметафізичним розумінням, а товариське єднання фотографа та художника наблизило навчання до умов кіно-виробництва
Досить глянути на фото

ЗМІНА

цих макетів, в 1 1/2 метри завбільшки, зроблених без найнеобхідніших інструментів, одним кишенько
вим ножем, щоб зрозуміти, що таланти є і зміна на
шим, часом неосвіченим кіно-декораторам, зростає, і що справа лише за тими, кому дорогі інтереси ра
дянської кінематографії і від кого залежить, щоб підтримати цей молодий навчальний кіно - заклад, звернувши на нього як найбільшу увагу.
Макаров

ВОНИ

Гудуть панелі
Далеким дзвоном. Земля в угарі— Іде весна.
Сміється Нелі — О, срібні тони! — Із милим в парі Йде до кіна.
Ось на екрані Чарівна Мері.
— О, легкокрила! Не муч! Не муч! Немов в тумані:
— О, люба пері—
Щось шепче милий Цілує в руч...
Сади, як цитри, Вітри, як лози.
О, травня ложе І холод рос!
О, хто-ж їй витре Ті перші сльози? О, хто поможе Не лити сльоз?
Йдуть дні за днями— Сумує Нелі...
О, не забути Оту весну.
У серці плями— Гудуть панелі— Налиті груди
Й не має сну.
Та не приходить Під вікна милий. Сумує Нелі Біля вікна.
Як буйні води, Дні одшуміли.
Гудуть панелі, — Вона-ж одна.
М. Дубовик