Друге питання, яке потрібно поставити перед робітничими організаціями, - це питання про збереження за клубами харак
теру справжніх клубів, що обслуговують культурні потреби своїх організованих членів. Клубне кіно повинно обслуговувати
тільки членів клуба, але не сторонню публіку. Клубне кіно не може й не повинно бути загально-приступним театром для всіх і кожного, театром, що користується з низьких цін для конку
ренції з нашими комерційними театрами. Комерційні-ж театри є основна матеріяльна база ВУФКУ, що забезпечує нашому виробництву можливість зростати й поліпшувати всю нашу ро
боту. Підрив наших комерційних театрів - це підрублювання тої гілки, на якій тримається вся наша кіно-промисловість. Клуби повинні категорично відмовитись від обслуговування сто
ронньої публіки та перетворення себе на дешеві театри. Профсоюзні організації повинні охороняти загально-державні інтереси ВУФКУ, а не підходити до цього питання з вузько-цехового погляду. ВУФКУ обумовило собі в угоді право контролювати
що до цього робітничі клуби, але контроль цей з боку ВУФКУ дуже важкий. А робітничі клуби зловживають тут. Потрібні категоричні дерективи з цього приводу з боку профсоюзних організацій, які мимо наших міркувань самі безпосередньо заці
кавлені в тому, щоб клуби були на-справді культурно-освітніми організаціями, що обслуговують членську масу, а не перехідними дворами, які перепускають з комерційних міркувань всі
ляку сторонню публіку, гальмуючи справжню культурну роботу в самому клубі.
Третє питання, також дуже серйозне, - це питання про кінопередвижки. Профспілки знову почали висувати це питання. Передвижки псують фільми й викликають, таким чином, при експлоатації картин зайві, цілком непотрібні витрати. Тому курс потрібно твердо взяти на стаціонарні устаткування, проти передвижок. Але, зважаючи на недостатність зараз стаціонарних уста
новок і неможливість постачати їх у належній кількості, треба тимчасово припускати, в виключних випадках, і пересувні кіно. Але лише в виключних випадках, там, де це викликає надмірна потреба і де специфічний характер профсоюзної.роботи (Робземліс, наприклад) вимагає пересувного кіно. Це стосується виключно до обслуговування села. По містах, звичайно, ніяких передвижок припускати не слід.
Отже треба сказати, що перехід ВУФКУ в галузі постачання робітничим кіно на нові рельси, що закінчення важкої „війни між ВУФКУ та робітничими організаціями, від якої ще залиши
лись неприємні наслідки, вимагає зараз від обох боків взаємного довір’я та взаємної підтримки. Є небезпека, що колишня однобічність ВУФКУ може викликати зараз з боку робітничих клу
бів реакцію в формі зайвої причіпливости та зайвих вимог. Ради Робітничих Кіно повинні вжити заходів до того, щоб привчити робітничі організації й робітничі клуби дивитися з цього часу
на ВУФКУ не з боку своїх місцевих клубних інтересів, а як на державну куль
турно-освітню організацію, перед якою поставлено величезне завдання поширити кіно-виробництво, по
ширити сітку кіно-театрів та низку инших надзви
чайно складних завдань. Профспілки, вступаючи на
новий шлях нормальних взаємовідносин з нами, по
винні всіляко допомагати нам здійснювати ті вели
чезні завдання, які на нас поклала партія та Радянська Держава.
Лише таким чином ВУФКУ зможе виконати всі ті завдання, що на ньому лежать. Лише за підтримкою всієї української радянської громадськосте зокрема за підтримкою професійних органів, можливий розвій та розквіт української радянскої кінематографії, і лише тоді наше кіно стане дій
сною зброєю в боротьбі за пролетарську культуру, за пролетарську освіту, за пролетарське мистецтво.
О. Шуб
Кадр з нового фільму ВУФКУ „Борислав сміється
катні ціни до індивідуального споживача, себ-то знизити ціни на квитки. Через те Радам Робітничих Кіно потрібно простежити в цій частині за робітничими клубами, добитися реального зниження цін для глядача. Инакше вся історія зі зниженням прокатних цін утрачає всіляку рацію та значіння.
4. З метою виключно комерційного порядку ВУФКУ підтримувало систему поділення клубів на „робітничі та „експлоатаційні , при чому експлоатаційні клуби платили дорожче та одержували кращі картини. Через те „робітничі клуби, бажаючи мати кращі картини, примушені були переходити до роз
ряду експлоатаційних, себ-то з підвищеною платнею за картини. Сплачуючи ВУФКУ дорожче за картини, ці клуби, звичайно, примушені були запроваджувати вищі ціни на квитки, збільшу
вали кількість сеансів, захоплювались кіно-роботою більш, ніж це потрібно по клубах, бо їх змушувала до цього політика ВУФКУ. Нова угода, встановлюючи нормальне постачання ро
бітничим клубам, разом з тим ліквідує це штучне поділення клубів на „робітничі та „експлоатаційні . Тільки частину клубів, які за своєю суттю є не клуби, але демонструючи картини де-кілька разів на тиждень, являють з себе робітничі те
атри, виділено з клубної системи та перелічено до розряду робітничих театрів. Ознакою, за якою провадиться виділення до театрів, є демонстрування картин клубом більш двох днів на тиждень. Ми, спільно з ВУРПС встановлюючи цю ознаку, виходили з тих міркувань, що невеликі клуби з великою кіль
кістю членів не мають змоги обслугувати їх даною картиною на протязі одного дня. Проте, ми маємо низку клубів, які на протязі двох днів демонструють не один, а два програми, де, таким чином, міркування про потребу додаткового дня, щоб обслугувати всіх членів клуба однією і тією-ж картиною, ціл
ком відпадає. Питання про те, куди віднести подібні клуби, залишається суперечним і його треба перерішити. Залишається спірним також питання про те, чи потрібні справжнім клубам,
що провадять клубну роботу, дві різних картини на протязі одного тижня.
Нова угода розвязує також низку другорядних питань, яких в свій час було також зайве загострено й що призводили до великих непорозумінь: питання про почтові та експедиційні витрати, питання про лібрето, то-що.
Нова угода, що встановлює ніби-то цілком нормальні взаємовідносини між нами та робітничими клубами, на наш погляд цілковитого контакта між ВУФКУ та робітничими організаціями ще не утворює. Потрібно перевести ще де-які заходи, щоб до
сягти повного контактування всієї роботи в галузі постачання робітничим клубам.
Організований споживач має безсумнівне право впливати на вибір картин. Але нам здається, що участь Рад Робітничих Кіно в складанні прокатних планів повністю цього питання ще не вирішує. Організований споживач повинен підійти
ще ближче до роботи ВУФКУ. Рада Робітничих
Кіно повинна брати участь у Вищій Кіно-Репертуарній Комісії,- - там, де провадить
ся літерування картин та відбір їх для комерційних екранів та робітничих клубів. Більш того, Рада Робітничих Кіно повинна бра
ти участь в Вищому Кіно- Репертуарному Комітеті, - там, де розглядуються сце
нарії та підготовляються картини нашого власного виробництва. Ми виробля
ємо картини головне для обслуговування робітничеселянського глядача, й Рада Робітничих Кіно не може бути непричасною з цього боку до нашої продукції. Участь профсоюзних орга
нізацій в складанні наших тематичних планів та участь їх в Вищому Кіно- Репертуарному Комітеті за
безпечує таке становище для нашого виробництва, коли воно цілком буде ске
ровано на обслуговування та задоволення потреб робітничого глядача.
теру справжніх клубів, що обслуговують культурні потреби своїх організованих членів. Клубне кіно повинно обслуговувати
тільки членів клуба, але не сторонню публіку. Клубне кіно не може й не повинно бути загально-приступним театром для всіх і кожного, театром, що користується з низьких цін для конку
ренції з нашими комерційними театрами. Комерційні-ж театри є основна матеріяльна база ВУФКУ, що забезпечує нашому виробництву можливість зростати й поліпшувати всю нашу ро
боту. Підрив наших комерційних театрів - це підрублювання тої гілки, на якій тримається вся наша кіно-промисловість. Клуби повинні категорично відмовитись від обслуговування сто
ронньої публіки та перетворення себе на дешеві театри. Профсоюзні організації повинні охороняти загально-державні інтереси ВУФКУ, а не підходити до цього питання з вузько-цехового погляду. ВУФКУ обумовило собі в угоді право контролювати
що до цього робітничі клуби, але контроль цей з боку ВУФКУ дуже важкий. А робітничі клуби зловживають тут. Потрібні категоричні дерективи з цього приводу з боку профсоюзних організацій, які мимо наших міркувань самі безпосередньо заці
кавлені в тому, щоб клуби були на-справді культурно-освітніми організаціями, що обслуговують членську масу, а не перехідними дворами, які перепускають з комерційних міркувань всі
ляку сторонню публіку, гальмуючи справжню культурну роботу в самому клубі.
Третє питання, також дуже серйозне, - це питання про кінопередвижки. Профспілки знову почали висувати це питання. Передвижки псують фільми й викликають, таким чином, при експлоатації картин зайві, цілком непотрібні витрати. Тому курс потрібно твердо взяти на стаціонарні устаткування, проти передвижок. Але, зважаючи на недостатність зараз стаціонарних уста
новок і неможливість постачати їх у належній кількості, треба тимчасово припускати, в виключних випадках, і пересувні кіно. Але лише в виключних випадках, там, де це викликає надмірна потреба і де специфічний характер профсоюзної.роботи (Робземліс, наприклад) вимагає пересувного кіно. Це стосується виключно до обслуговування села. По містах, звичайно, ніяких передвижок припускати не слід.
Отже треба сказати, що перехід ВУФКУ в галузі постачання робітничим кіно на нові рельси, що закінчення важкої „війни між ВУФКУ та робітничими організаціями, від якої ще залиши
лись неприємні наслідки, вимагає зараз від обох боків взаємного довір’я та взаємної підтримки. Є небезпека, що колишня однобічність ВУФКУ може викликати зараз з боку робітничих клу
бів реакцію в формі зайвої причіпливости та зайвих вимог. Ради Робітничих Кіно повинні вжити заходів до того, щоб привчити робітничі організації й робітничі клуби дивитися з цього часу
на ВУФКУ не з боку своїх місцевих клубних інтересів, а як на державну куль
турно-освітню організацію, перед якою поставлено величезне завдання поширити кіно-виробництво, по
ширити сітку кіно-театрів та низку инших надзви
чайно складних завдань. Профспілки, вступаючи на
новий шлях нормальних взаємовідносин з нами, по
винні всіляко допомагати нам здійснювати ті вели
чезні завдання, які на нас поклала партія та Радянська Держава.
Лише таким чином ВУФКУ зможе виконати всі ті завдання, що на ньому лежать. Лише за підтримкою всієї української радянської громадськосте зокрема за підтримкою професійних органів, можливий розвій та розквіт української радянскої кінематографії, і лише тоді наше кіно стане дій
сною зброєю в боротьбі за пролетарську культуру, за пролетарську освіту, за пролетарське мистецтво.
О. Шуб
Кадр з нового фільму ВУФКУ „Борислав сміється
катні ціни до індивідуального споживача, себ-то знизити ціни на квитки. Через те Радам Робітничих Кіно потрібно простежити в цій частині за робітничими клубами, добитися реального зниження цін для глядача. Инакше вся історія зі зниженням прокатних цін утрачає всіляку рацію та значіння.
4. З метою виключно комерційного порядку ВУФКУ підтримувало систему поділення клубів на „робітничі та „експлоатаційні , при чому експлоатаційні клуби платили дорожче та одержували кращі картини. Через те „робітничі клуби, бажаючи мати кращі картини, примушені були переходити до роз
ряду експлоатаційних, себ-то з підвищеною платнею за картини. Сплачуючи ВУФКУ дорожче за картини, ці клуби, звичайно, примушені були запроваджувати вищі ціни на квитки, збільшу
вали кількість сеансів, захоплювались кіно-роботою більш, ніж це потрібно по клубах, бо їх змушувала до цього політика ВУФКУ. Нова угода, встановлюючи нормальне постачання ро
бітничим клубам, разом з тим ліквідує це штучне поділення клубів на „робітничі та „експлоатаційні . Тільки частину клубів, які за своєю суттю є не клуби, але демонструючи картини де-кілька разів на тиждень, являють з себе робітничі те
атри, виділено з клубної системи та перелічено до розряду робітничих театрів. Ознакою, за якою провадиться виділення до театрів, є демонстрування картин клубом більш двох днів на тиждень. Ми, спільно з ВУРПС встановлюючи цю ознаку, виходили з тих міркувань, що невеликі клуби з великою кіль
кістю членів не мають змоги обслугувати їх даною картиною на протязі одного дня. Проте, ми маємо низку клубів, які на протязі двох днів демонструють не один, а два програми, де, таким чином, міркування про потребу додаткового дня, щоб обслугувати всіх членів клуба однією і тією-ж картиною, ціл
ком відпадає. Питання про те, куди віднести подібні клуби, залишається суперечним і його треба перерішити. Залишається спірним також питання про те, чи потрібні справжнім клубам,
що провадять клубну роботу, дві різних картини на протязі одного тижня.
Нова угода розвязує також низку другорядних питань, яких в свій час було також зайве загострено й що призводили до великих непорозумінь: питання про почтові та експедиційні витрати, питання про лібрето, то-що.
Нова угода, що встановлює ніби-то цілком нормальні взаємовідносини між нами та робітничими клубами, на наш погляд цілковитого контакта між ВУФКУ та робітничими організаціями ще не утворює. Потрібно перевести ще де-які заходи, щоб до
сягти повного контактування всієї роботи в галузі постачання робітничим клубам.
Організований споживач має безсумнівне право впливати на вибір картин. Але нам здається, що участь Рад Робітничих Кіно в складанні прокатних планів повністю цього питання ще не вирішує. Організований споживач повинен підійти
ще ближче до роботи ВУФКУ. Рада Робітничих
Кіно повинна брати участь у Вищій Кіно-Репертуарній Комісії,- - там, де провадить
ся літерування картин та відбір їх для комерційних екранів та робітничих клубів. Більш того, Рада Робітничих Кіно повинна бра
ти участь в Вищому Кіно- Репертуарному Комітеті, - там, де розглядуються сце
нарії та підготовляються картини нашого власного виробництва. Ми виробля
ємо картини головне для обслуговування робітничеселянського глядача, й Рада Робітничих Кіно не може бути непричасною з цього боку до нашої продукції. Участь профсоюзних орга
нізацій в складанні наших тематичних планів та участь їх в Вищому Кіно- Репертуарному Комітеті за
безпечує таке становище для нашого виробництва, коли воно цілком буде ске
ровано на обслуговування та задоволення потреб робітничого глядача.