...Кіно—це найважливіше для
нас мистецтво••
ЛЕНІН
№ 12 (24)
ЗМІСТ: О. Шуб - До Всеукраїнської кіно-наради, Г. Орлов - Година на фабриці, Д. Гордій - Світло в кіно, проф. Т. Сорокін -
Про кіно й музику, М. Ятко - Про темряву на екрані, Рис - Злидні кіно-філософії, Д. Тась - вірш - А я піду..., Цейтлін - 3 апаратом по Туркменії, Бульба - Кіно-гарячка, Лесь Ковш - Молодняк за роботою, Вільховий - Любов Жанни Ней“ на екрані, М. Ірчан - Імперіялістична війна в америк. кіно, Кадри Заходу. Художні роботи Рубана та Кривдіна.
Нарада, що її скликає ВУФКУ наприкіці липня, місяца буде не тільки звітною, але буде виключною по свойому значінню. Вона повинна служити зламним пунктом в роботі ВУФКУ, і перевести українську кінематографію на нові рейки роботи. Ціла низка моментів попередньої лінії ВУФКУ, особливо в га
лузі виробництва, була засуджена українським суспільством і відповідними керівничими органами. Дальша наша робота повинна бути перебудована в дусі тих директив, що їх продикту
вали нам для нашого керівництва вищі партійні та радянські організації.
Ідеологічне керівництво провадилось занадто слабо як в центрі, так само й на фабриках. Ні в Пентрі, ні на місцях не було навіть ніяких організаційних форм для здійснення ідеоло
гічного керівництва. Один тільки режисер кінець-кінцем, ніби то під керівництвом, визначав, а підчас дуже невдало, ідеоло
гічну установку картини. Звідси де-яка ідеологічна та художня невитриманість окремих картин; звідси також і те, що Репертком заборонив демонструвати деяку частину картин, що лежать на полицях ВУФКУ- Потрібно збудувати апарат, як в центрі так і на фабриках, в такій спосіб щоб і центр і дирекція фаб
рик, не тільки режисер, могли й повинні були відповідати за ідеологічний стан картини. Звідси питання про реорганізацію нашого редакторату, про зміцнення його комуністичними си
лами, про колективний, а не особистий характер його роботи.
Звідси питання про організацію дійсно ідеологічно-художнього керівництва на фабриках. Звідси питання про організацію художніх рад як в центрі, так і на місцях. Звідси питання про ре
організацію всього нашого художнього апарату, яке нарада повинна розвязати.
Питання про плановість роботи повинно бути серйозно поставлено на цій нараді. Досі стихія керує нашим виробництвом з самого початку й до кінця. Випадковий сценарій, що його іна писано не тому, що та або инша картина потрібна глядачеві, .а виключно випадковим надхненням випадкового сценаріста. Випадкова картина, що її ставлять за тим випадковим сценарієм; випадкові наслідки від випадкових ні ким не регульованих
«адхнень режисера. Випадкові актори підчас зовсім незнайомі не тільки зі сценарієм в цілому, але дуже часто навіть зі своєю ролею - ось з яких елементів і складалась, нажаль, більшість [наших картин. Нам треба домагатися, щоб уся ця наша робота - од початку В до кінця увійшла у рямці плану. Ми не можемо ставити випадкові картини. Нас закликано творити культуру ша одному з найважливіших участків культурного та ідеоло
гічного фронту. Ми не можемо пропонувати масам випадкову духовну їжу. Ми повинні йти разом із усіма иншими органі
заціями, що творять культуру, разом з вимогами сучасности та партії. Звідси потреба цілевої установки нашої роботи, а також попереднього встановлення тематичного плану, за яким повинно провадити нашу роботу. Потреба плану для визначення матеріяльних кошторисних витрат, а також для твердої ідеолотічно-художньої установки кожної окремої картини - очевидна. Даючи природню данину специфічності нашого виробництва, ми повинні, оскільки це можливо, намагатися вкласти як усю нашу роботу в цілому, так і окремі частини її у рямці плану.
Безплановість веде до безгосподарности. Безплановість при постановці картин веде до зайвих експедицій, до зайвцхудеко
рацій, до зайвої витрати плівки до зайвих нікому не потрібних
витрат. Звідси - дорожнеча наших картин, звідси збитковість нашого виробництва. Безплановості, теорії виключності в нашій роботі, „вільній художній творчості треба оголосити рішучу війну.
Вся наша робота повинна бути тісно повязана не тільки з вимогами радянського суспільства, але з постійною участю її в нашій роботі, з постійною її підтримкою, на яку ми повинні серйозно спиратися. На нашому виробництві ми не можемо брати виключно на себе відповідальність як за характер, так і за зміст цієї жиї. Сами маси в особі своїх І.керівничих органів, в особі своїх представничих організацій повинні допомогати нам і разом з нами ділити відповідальність за характер і зміст наших картин. Для того потрібно забезпечити участь партійних, радянських, професійних і. т. п. організацій в наших художніх радах, у прилюдному огляді й у критиці наших картин. Треба організувати широке пролетарське суспільство навколо кіно і в першу чергу навколо нашого виробництва. Ось ці три пи
тання складають основу нашого виробництва, і Всеукраїнська кіно нарада повинна ці три питання докладно проробити, проробити ще раз і винайти конкретні практичні форми для пере
будування нашої попередньої роботи, щоб перевести її на нові рейки.
Треба твердо пам’ятати, треба ясно бачити великі перспективи нашого виробництва. Ми вже вийшли й виходимо з того стану, коли ми виробляли 10 - 15 картин що річно, годували маси сміт
тям з-закордону й могли дозволити собі не звертати досить уваги на наше власне виробництво. Ми вже виходимо на широкий шлях у свойому зростанні й розвиткові. Ми вже поширюємо й збільшуємо майже у двічі проти торічного виробни
цтво наших фабрик. За півроку ми відкриваємо у Київі одну з величезних європейських фабрик. Найближчими роками ми до
ведемо наше виробництво до ста картин на рік. Ми підходимо до того часу, коли будемо обслуговувати Україну, головним чи
ном нашими картинами. Звідси - природне, що виробництво, яким ми досі недостатно цікавилися, повинно стати центром нашої уврги, центром нашої роботи. Незалежно від цих основних питань виробництва, і разом з ними треба розвязати питання раціо
налізації й поліпшення нашого виробництва. Ми відстали від Західньої Европи в цілій низці процесів нашої роботи; ми відстали також де-якій мірі від західно-європейської кінематографічної техніки, а особливо в галузі нашої лабораторної роботи. Треба набли
зити всю нашу роботу по всіх її процесах до науки. Треба переймати й -удосконалювати досвід західно-європейської техніки. Треба провадити по всіх галузях, наукову-дослідчу роботу. Треба наздогнати Европу й навіть випередити її.
Питання про сценарії грають у нас велику ролю. Маючи перспективи виробляти до ста картин на рік, треба намагатися у першу чергу забезпечити це виробництво сценарними мате
ріалами. Треба виховувати сценаристів, треба організувати їх навколо ВУФКУ, треба ліквідувати всі попередні непорозуміння з ними, треба наблизити їх до виробництва, а також перш за все виховувати нових массових робітничо-селянських сценаристів. Треба сценарне діле зробити здобутком широких робітни
чо-селянських мас. Треба шукати теми й сценаристів, спочатку не досить письменних, у гущавині мас, на фабриках, на заводах,
нас мистецтво••
ЛЕНІН
ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ
№ 12 (24)
Червень, 1927 року
№ 12 (24)
ЗМІСТ: О. Шуб - До Всеукраїнської кіно-наради, Г. Орлов - Година на фабриці, Д. Гордій - Світло в кіно, проф. Т. Сорокін -
Про кіно й музику, М. Ятко - Про темряву на екрані, Рис - Злидні кіно-філософії, Д. Тась - вірш - А я піду..., Цейтлін - 3 апаратом по Туркменії, Бульба - Кіно-гарячка, Лесь Ковш - Молодняк за роботою, Вільховий - Любов Жанни Ней“ на екрані, М. Ірчан - Імперіялістична війна в америк. кіно, Кадри Заходу. Художні роботи Рубана та Кривдіна.
ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КІНО-НАРАДИ
Нарада, що її скликає ВУФКУ наприкіці липня, місяца буде не тільки звітною, але буде виключною по свойому значінню. Вона повинна служити зламним пунктом в роботі ВУФКУ, і перевести українську кінематографію на нові рейки роботи. Ціла низка моментів попередньої лінії ВУФКУ, особливо в га
лузі виробництва, була засуджена українським суспільством і відповідними керівничими органами. Дальша наша робота повинна бути перебудована в дусі тих директив, що їх продикту
вали нам для нашого керівництва вищі партійні та радянські організації.
Ідеологічне керівництво провадилось занадто слабо як в центрі, так само й на фабриках. Ні в Пентрі, ні на місцях не було навіть ніяких організаційних форм для здійснення ідеоло
гічного керівництва. Один тільки режисер кінець-кінцем, ніби то під керівництвом, визначав, а підчас дуже невдало, ідеоло
гічну установку картини. Звідси де-яка ідеологічна та художня невитриманість окремих картин; звідси також і те, що Репертком заборонив демонструвати деяку частину картин, що лежать на полицях ВУФКУ- Потрібно збудувати апарат, як в центрі так і на фабриках, в такій спосіб щоб і центр і дирекція фаб
рик, не тільки режисер, могли й повинні були відповідати за ідеологічний стан картини. Звідси питання про реорганізацію нашого редакторату, про зміцнення його комуністичними си
лами, про колективний, а не особистий характер його роботи.
Звідси питання про організацію дійсно ідеологічно-художнього керівництва на фабриках. Звідси питання про організацію художніх рад як в центрі, так і на місцях. Звідси питання про ре
організацію всього нашого художнього апарату, яке нарада повинна розвязати.
Питання про плановість роботи повинно бути серйозно поставлено на цій нараді. Досі стихія керує нашим виробництвом з самого початку й до кінця. Випадковий сценарій, що його іна писано не тому, що та або инша картина потрібна глядачеві, .а виключно випадковим надхненням випадкового сценаріста. Випадкова картина, що її ставлять за тим випадковим сценарієм; випадкові наслідки від випадкових ні ким не регульованих
«адхнень режисера. Випадкові актори підчас зовсім незнайомі не тільки зі сценарієм в цілому, але дуже часто навіть зі своєю ролею - ось з яких елементів і складалась, нажаль, більшість [наших картин. Нам треба домагатися, щоб уся ця наша робота - од початку В до кінця увійшла у рямці плану. Ми не можемо ставити випадкові картини. Нас закликано творити культуру ша одному з найважливіших участків культурного та ідеоло
гічного фронту. Ми не можемо пропонувати масам випадкову духовну їжу. Ми повинні йти разом із усіма иншими органі
заціями, що творять культуру, разом з вимогами сучасности та партії. Звідси потреба цілевої установки нашої роботи, а також попереднього встановлення тематичного плану, за яким повинно провадити нашу роботу. Потреба плану для визначення матеріяльних кошторисних витрат, а також для твердої ідеолотічно-художньої установки кожної окремої картини - очевидна. Даючи природню данину специфічності нашого виробництва, ми повинні, оскільки це можливо, намагатися вкласти як усю нашу роботу в цілому, так і окремі частини її у рямці плану.
Безплановість веде до безгосподарности. Безплановість при постановці картин веде до зайвих експедицій, до зайвцхудеко
рацій, до зайвої витрати плівки до зайвих нікому не потрібних
витрат. Звідси - дорожнеча наших картин, звідси збитковість нашого виробництва. Безплановості, теорії виключності в нашій роботі, „вільній художній творчості треба оголосити рішучу війну.
Вся наша робота повинна бути тісно повязана не тільки з вимогами радянського суспільства, але з постійною участю її в нашій роботі, з постійною її підтримкою, на яку ми повинні серйозно спиратися. На нашому виробництві ми не можемо брати виключно на себе відповідальність як за характер, так і за зміст цієї жиї. Сами маси в особі своїх І.керівничих органів, в особі своїх представничих організацій повинні допомогати нам і разом з нами ділити відповідальність за характер і зміст наших картин. Для того потрібно забезпечити участь партійних, радянських, професійних і. т. п. організацій в наших художніх радах, у прилюдному огляді й у критиці наших картин. Треба організувати широке пролетарське суспільство навколо кіно і в першу чергу навколо нашого виробництва. Ось ці три пи
тання складають основу нашого виробництва, і Всеукраїнська кіно нарада повинна ці три питання докладно проробити, проробити ще раз і винайти конкретні практичні форми для пере
будування нашої попередньої роботи, щоб перевести її на нові рейки.
Треба твердо пам’ятати, треба ясно бачити великі перспективи нашого виробництва. Ми вже вийшли й виходимо з того стану, коли ми виробляли 10 - 15 картин що річно, годували маси сміт
тям з-закордону й могли дозволити собі не звертати досить уваги на наше власне виробництво. Ми вже виходимо на широкий шлях у свойому зростанні й розвиткові. Ми вже поширюємо й збільшуємо майже у двічі проти торічного виробни
цтво наших фабрик. За півроку ми відкриваємо у Київі одну з величезних європейських фабрик. Найближчими роками ми до
ведемо наше виробництво до ста картин на рік. Ми підходимо до того часу, коли будемо обслуговувати Україну, головним чи
ном нашими картинами. Звідси - природне, що виробництво, яким ми досі недостатно цікавилися, повинно стати центром нашої уврги, центром нашої роботи. Незалежно від цих основних питань виробництва, і разом з ними треба розвязати питання раціо
налізації й поліпшення нашого виробництва. Ми відстали від Західньої Европи в цілій низці процесів нашої роботи; ми відстали також де-якій мірі від західно-європейської кінематографічної техніки, а особливо в галузі нашої лабораторної роботи. Треба набли
зити всю нашу роботу по всіх її процесах до науки. Треба переймати й -удосконалювати досвід західно-європейської техніки. Треба провадити по всіх галузях, наукову-дослідчу роботу. Треба наздогнати Европу й навіть випередити її.
Питання про сценарії грають у нас велику ролю. Маючи перспективи виробляти до ста картин на рік, треба намагатися у першу чергу забезпечити це виробництво сценарними мате
ріалами. Треба виховувати сценаристів, треба організувати їх навколо ВУФКУ, треба ліквідувати всі попередні непорозуміння з ними, треба наблизити їх до виробництва, а також перш за все виховувати нових массових робітничо-селянських сценаристів. Треба сценарне діле зробити здобутком широких робітни
чо-селянських мас. Треба шукати теми й сценаристів, спочатку не досить письменних, у гущавині мас, на фабриках, на заводах,