КІНО УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ П’ЯТЬ РОКІВ

Кіно-спраіва «а Україні ще молода. До Радянської влади вона розвивалася стихійно, не планово. Картини здебільшого були закордонні, фабрики були погані, малоустатко
вані. Художніх сил, що віддавали свою працю кіно-справі, було надзвичайно мало. Кіно-театри скупчено було, голов
ним чином, у великих містах та містах повітових. Села та робітничі центри не мали кіно. А коли воно й було, то те, що демонструвалося там - мало було придатне своїм змістом та якістю для селянина та робітника. Про наукові картини, що давали-б не тільки одну розвагу (часто-густо вельми сумнівну), не було й мови. Одне слово - кіно було для міста, для міщанства та заможніх кіл.
За часів радянських кіно набирає цілком іншого значення. Воно йде в широкі маси робітництва та селянства. За п’ять літ до цього часу кіно зросло до 2118 екранів по Україні. А з них 1910 екранів належать робітничим клубам (960) та селянським організаціям (950), і лише 208 кіно обслу
говує місто. Змінився й зміст картин відповідно потребам робітництва та селянства, змінилася сама система розвитку
кіно-справи. З стихійної вона стала плановом; за що-річним планом визначаються ті завдання, що ставить собі Радвлада та громадськість в розвитку кіно-справи. А останнього часу таке планування, таке передбачення почали робити на біль
ший термін: на п’ять років уперед. Такий перспективний п’ятирічний план і складає тепер ВУФКУ.
Які-ж перспективи та завдання нашої кінематографії на прийдешніх п’ять років? За зазначеним планом, кіїно-справа ставить собі такі завдання: по-перше, (всебічно та як-най
ліпше задовольнити потреби широких мас робітництва, селянства та молоди.
Число кіно-установок має зроісти з 2060 до 9200, себ-то , збільшується у 4,5 рази. З того числа робітничих кіно-установок - 2388, селянських - 4950 та шкільних - 1200. Отже робітничі кіно-установки дають змогу (в кінці п’ятиріччя кож
ному робітникові відвідати кіно 122 рази на рік, або біля 10 разів на місяць, а тепер він може відвідувати к.-т. всього 18,7 раз на (рік, або 1,6 рази на місяць. Селянські к.-т. да
дуть змогу дорослим селянам одвідувати к.-театр 1932 - 33 р. 14,3 рази на рік, тоді як тепер селянство може відвідувати кіно не більше 1,2 рази «а рік. Згадана кількість шкільних к.-у., поряд із (використанням для денних вистав для школярів та студентів тих комерційних, селянських та робітни
чих «.-установок, що існують й існуватимуть, дасть змогу задовольнити потребу шкіл в кіно для учбових, культурних та (наукових завдань.
Отже, установка, що її взяла за попередніх ще раків українська кін о-справа на кіно масове - їв перспективному плані розвинеться і зміцніє. Село матиме до 5.000 кіно-встатковань, що обслуговуватимуть майже 50% всіх сільрадів
ських пунктів та села, що тяжать до сільрад. Розвинуться за п’ять років і комерційні кіно-театри. Тут передбачається, головним чином, нове будівництво кіно-театрів, оскільки всі помешкання колишніх кіно-театрів (вже вичерпано. Нові кіно будуватимуть по більших робітничих пунктах. Всіх їх збудують 25 - п’ять кіїно-палаців по 1800 місць кожен, і 20 кіно менших по 700 місць кожен. Кошти на організацію такої мережі кіно гадають вкласти он які: на селянські кіно-пункти - на нові сельбуди - 650-11.000 тис. карб. З них ВУФКУ з своїх коштів асигнує по 1000 карб, на будівництво кожного нового сельбуда - ‘разом 650 тисяч крб. На кінофікацію 4000 установок - 5000 тис. крб., на електрифікацію 1000
установок - 2.040 тис. крб. Всього кінофікація села коштуватиме 18.040 тис. крб. Покриття цих коштів передбачається з таких джерел: ВУФКУ допомагає будівництву сельбудів у сумі 650 тис. крб., як то вже зазначено вище, а на кінофі
кацію та електрифікацію по 300 й 200 крб. на установку - разом 2050 тис. крб. Державний та місцевий бюджет (з кош
тів самообкладамня) дає 12.280 тис. крб. На організацію робітничої кіїно-мережі треба 2.142 тис. крб., що їх мають дати профспілки.
На шкільні кіно-встаткування треба 840 тис. крб . Ці кошти повинні дати держбюджет, батьківські комітети та
місцевий бюджет. Вартість будування нових кіно-театрів ВУФКУ виносить 7000 тис. крб. Разом все будівництво кіно
мережи за п’ять років становитиме поважну суму в 28.022 тис. карб.
Друге завдання української кінематографії, - це дати робітництву та селянству як-найкращий фільм. Для цього п’ятирічний план передбачає розвинути виробництво фільмів, так художніх, як і наукових. За п’ять років буде виготовлено 315 художніх картин, 251 наукових, повнометраж
них, та біля 750 картин короткометражних. Щоб утворити таку кількість фільмів, потрібна й відповідна кількість режисерів, операторів, артистів.
Для виробництва передбачено завантажити Одеську та Київську кіно-фабрики аж до цілковитої їхньої пропуск
ної спроможности. За роками виробництво фільмів йтиме так: 1928-29 року - 35 художніх каритн і 32 повнометраж
них наукових фільїма; останнього року п’ятилітки1 - 90 ху
дожніх и 74 наукових повнометражних. Крім картин власної продукції для обслуговування кіно-глядача буде куплено та обмінено 645 художніх та 150 культур-фільмів інших радянських кіно-організацій та 125 художніх і 56 наукових картин закордонних. Треба поступово зменшити довіз закордонних картин: першого року п’ятилітки відсоток закордонних картин виносить 30% до всіх картин, а останнього лише 9%.
Щоб виховати кваліфіковану робочу силу, перспективний план передбачає організацію низки учбових та наукових закладів: кіїно-техийкум, науково-дослідна катедраї, курси
для мехаїників, докваліфіїкації, подорожі закордон, інститут висуванців, то-що.
Для виховання масового глядача та робітників кіїно розвивається видавництво журналів «Кіно» та наукового жур
налу, кіїно-газети, підручників , наукових видань, лібрето, програмі», то-що. Передбачено також низку пропагандистських заходів так в Союзі, як і за-кордоном.
Третє завдання, що покладає собі перспективний план, - це усуспільнити кіно-справу, перевести її, особливо на селі, иа кооперативно-господарські підстави. Кооперативні пайові товариства, що будують, устатковують кіно-театри й експлоатують їх, повинні вкрити густою мережаю Україну.
Щоб виконати отакі завдання, потрібна всемірна участь в цій роботі всіх сил радянського громадянства, потрібні негайні і реальні заходи, щоб запровадити план в життя. Партнарада в справі кіно виявила всю вагу й значення ра
дянської кінематографії. І от, щоб п ятирічні передбачення могли здійснитися, особливо важно почати справу (реалізації плану негайно, а то в розмовах та резолюціях може ми
нути добра половина п’ятиріччя. П’ять років - не такий-то й довгий термін, а праці надзвичайно багато.
В. Гелевич.
Загальний вигляд будівництва Київської кіно-фабрики.