Суперечки про літературні жанри можна цілком перенести до кінематографії.
Кінематографічні жанри створила література, й не зважаючи на це, жанри, шо прийшли в кінематографію, так органічно зіллялися з нею, шо важко розрізнити, де кінчається література, й де починається кіно.
У даному випадкові, щоб конкретизувати тему, говоритимемо про детективнопригодницький жанр.
Урбаністична суть сучасного міста створила цей жанр, створила своїм невгамов
ним ритмом і скаженим темпом свого
руху, спотвореною структурою соціяльної будови - абетковим і поверховим викриттям побуту міських закутків, розгор
нувши на цьому тлі боротьбу двох сил: „добра та зла , „зла та добра .
У наслідок - заплутана інтрига, часто розтягнута на кілька серій, шо врешті призводить до щасливого кінця, з невідмінним „торжеством благодетели .
Знаменитий „Чорний ящик , „Акули Нью - Йорку , „Рокамболь , „Зігамер , трубадурами оспівували сантиментальну романтику урбанізму, переплітаючи дешеві монтажні трюки з героїзмом у стилі найпоганішого бульварного Пінкертона.
Ще Ханжонків, Дранков та Ермольев, чуттям умілих ділків-спекулянтів,
відчули користь з такого краму, й поспішилися в свою чергу піднести „шедеври „рідного бульвару - „Сашку семінариста , „Три краплини крови й ще десятки назв, до яких навряд чи варто повертатися.
Жанри змінюються, але не відживають.
„Людина без імени та „Міс Менд - живі ілюстрації до факту воскресіння детективного жанру.
Тов. Бухарину своїй одній статті приділяє багато уваги цьому-ж таки детективу, закликаючи створити червоного Пінкертона.
Заклик Бухарина знайшов собі відгук не тільки в письменстві, але й у кінематографії. „Чер
воні чортинята та „Укразія найбільш удалі
спроби, але далі... далі сила маси перемогла силу щоденної потреби виховання смаків маси.
Наші екрани сповнено детективним мотлохом, як закордонного, так і отчизного виробництва. Цей
мотлох робить свою згубну справу й, не зважаючи на те, що створює комерційний успіх, як найзгубніше
впливає на нашого глядача й, переважно, на молодняк.
Не зважаючи на те, щоформа детективу є плоть від плоти й кров від крови
справжньої кінематографії, ми дуже не часто бачимо від
повідність форми й змісту, коли детективно - пригодни
цькі ситуації переносять у нашу кінематографічну дійсність.
Отже детективний жанр за наших умов мусить стати не самоціллю, а лише допоміч
ним чинником виявлення тої чи іншої теми.
„Сумка Дипкур’єра - один з останніх виробів радян
ського кіно, побудований в детективному плані, як най
краще ілюструє той факт різкого відходу від всіляких західньо-европейських штам
пів і переходу на тривкі ідеологічні рейки. - -
Тематику пронизує епоха. Ця сама таки епоха проказує й форми.
Детектив, повторюємо ще раз, відживає, але його динамічна суть багато дала кінематографії й тому ми, поставивши хреста над штампами шпигунсько - трюкових „жахів , мусимо уважно поставитися до всебічної аналізи детективного жанру, до викори
стання суто-кінематографічних прийомів його в радянському кіно. Л. Френкель
Кадр з нового американського детек
тивного фільму
„Сьоме небо .
Кінематографічні жанри створила література, й не зважаючи на це, жанри, шо прийшли в кінематографію, так органічно зіллялися з нею, шо важко розрізнити, де кінчається література, й де починається кіно.
У даному випадкові, щоб конкретизувати тему, говоритимемо про детективнопригодницький жанр.
Урбаністична суть сучасного міста створила цей жанр, створила своїм невгамов
ним ритмом і скаженим темпом свого
руху, спотвореною структурою соціяльної будови - абетковим і поверховим викриттям побуту міських закутків, розгор
нувши на цьому тлі боротьбу двох сил: „добра та зла , „зла та добра .
У наслідок - заплутана інтрига, часто розтягнута на кілька серій, шо врешті призводить до щасливого кінця, з невідмінним „торжеством благодетели .
Знаменитий „Чорний ящик , „Акули Нью - Йорку , „Рокамболь , „Зігамер , трубадурами оспівували сантиментальну романтику урбанізму, переплітаючи дешеві монтажні трюки з героїзмом у стилі найпоганішого бульварного Пінкертона.
Ще Ханжонків, Дранков та Ермольев, чуттям умілих ділків-спекулянтів,
відчули користь з такого краму, й поспішилися в свою чергу піднести „шедеври „рідного бульвару - „Сашку семінариста , „Три краплини крови й ще десятки назв, до яких навряд чи варто повертатися.
Жанри змінюються, але не відживають.
„Людина без імени та „Міс Менд - живі ілюстрації до факту воскресіння детективного жанру.
Тов. Бухарину своїй одній статті приділяє багато уваги цьому-ж таки детективу, закликаючи створити червоного Пінкертона.
Заклик Бухарина знайшов собі відгук не тільки в письменстві, але й у кінематографії. „Чер
воні чортинята та „Укразія найбільш удалі
спроби, але далі... далі сила маси перемогла силу щоденної потреби виховання смаків маси.
Наші екрани сповнено детективним мотлохом, як закордонного, так і отчизного виробництва. Цей
мотлох робить свою згубну справу й, не зважаючи на те, що створює комерційний успіх, як найзгубніше
впливає на нашого глядача й, переважно, на молодняк.
Не зважаючи на те, щоформа детективу є плоть від плоти й кров від крови
справжньої кінематографії, ми дуже не часто бачимо від
повідність форми й змісту, коли детективно - пригодни
цькі ситуації переносять у нашу кінематографічну дійсність.
Отже детективний жанр за наших умов мусить стати не самоціллю, а лише допоміч
ним чинником виявлення тої чи іншої теми.
„Сумка Дипкур’єра - один з останніх виробів радян
ського кіно, побудований в детективному плані, як най
краще ілюструє той факт різкого відходу від всіляких західньо-европейських штам
пів і переходу на тривкі ідеологічні рейки. - -
Тематику пронизує епоха. Ця сама таки епоха проказує й форми.
Детектив, повторюємо ще раз, відживає, але його динамічна суть багато дала кінематографії й тому ми, поставивши хреста над штампами шпигунсько - трюкових „жахів , мусимо уважно поставитися до всебічної аналізи детективного жанру, до викори
стання суто-кінематографічних прийомів його в радянському кіно. Л. Френкель
Кадр з нового американського детек
тивного фільму
„Сьоме небо .