Дайте культурну музику
Коли у нас погана справа з рекламою картин, то ще гірша з музичною ілюстрацією . Тут уже нікому ніяких законів не писано й кожен робить так, як це йому до смаку. Тому частенько й натрапляєш в кіно-театрі під час демонстіруванян картин на такі казуси, що аж вуха в’януть.
Я вже не казатиму за те, що для музілюстрації здебільшого використо
вуються «найновіші» фокстроти і що їх вживають, де треба й не треба. Але аж ніяк не можна простити адміні
страції хоч- би 2-го Держкіно в Киїїві, що іншої музики до одного з кадрів картини «Людина з кіно-апарата», де йде похороні, крім якоїсь заокорузлої польки, не знайшла.
Що-правда, це ніби-то на перший погляд- дрібниця. Але це тільки так здається, бо треба було чути той за
гальний регіт, що розлігся залею після такого сполучення двох мистецтв.
Може адміністрація почне заперечувати цей факт, може вона почне виор аівдувіати себе: «мовляв, ми ні
чого», але, на вашу думку, вона все-ж винувата, бо на те вона й є, щоб доглядати за вісім.
Але в 2-му Держкіно, так-би мовити, все гаразд, коли рівняти його з іншими, де музілюстрація просто не
можлива. Приклад - VI Держкіно. Там адміністрація вважає, очевидячки, зовсім зайвою річчю музику й обмежується зде
більшого лише треньканиям на хрипкому й старому, як світ, піяніно.
Глядач
Наш експорт
Українська кінематографія на теперішній час має низку безперечних дося
гнень як художнього, так і технічного порядку. Це дало їй можливість не лише поступово задовольняти наш український внутрішній ринок продукцією свойого виробництва, але й вийти на світовий кіно-ринок. Років 3 - 4 тому ми були цілком безпорадні в цій галузі. Наші кіно-фільми були такі недосконалі що-до свого технічного й художнього оформлення, що їх навіть відмовлялись демон
струвати радянські кіно-театри. Тепер-же ми не тільки завоювали внутрішній ри
нок, де наші кіно-фільми дають збори іноді в два рази більші, ніж різні закордонні бойовики, але з безперечним успіхом вийшли і на закордонний кіно-ринок.
Фільми українського виробництва з цілковитим успіхом просовуються не лише в країни центральної Европи (Ні
меччина, Австрія, Чехословаччина), ба й в низку інших країн, а також і в Америку. Останнього часу українськими кіно
фільмами почали цікавитися держави Скандинавії, Прибалтика, Еспанія, Португалія то-що.
Минулого року наші експортні опера
ції з закордоном виносили незначну суму - 20 тисяч карбованців. На поточний 1928/29 операц. рік експорт кіно-картин українського виробництва намічено за планом на 150 тисяч карбованців, себ-то зріст, таким чином, визначиться цього року в шість з половиною разів проти попереднього року. До того ще сума ця, що її запроектовано до експортных операцій на поточний рік, абсолютно реальна й мінімальна
Беручи до уваги всі можливості, треба сподіватися, шо в майбутньому експорт кіно-картин українського виробництва буде що-року безупинно збільшуватися. Виходячи із цих міркувань, в п ятиріч
ному перспективному плані розвитку української кінематографії, таке збіль
шення експорту наших кіно-фільмів і передбачено.
Експорт українських кіно-картин протягом майбутнього п’ятиріччя видно із такої таблички:
1928/29 р. 1929/30 р. 1930/31 р. на 150.000 крб. 225.000 350.000
1931/32 р. 1932/33 р.
525.000 800.000
Продаж наших картин на екрани закордону буде для нас не тільки найваж
ливішім джерелом придбання закородної валюти, так потрібної нам, тоб-то фактором економічним, але й фактором куль
турно-політичним. Це безперечно. Наша радянська кінематографія, второвуючи собі з величезними труднощами і боротьбою дорогу до масового трудового гляда
ча капіталістичного закордону, пророблює також і величезну агітаційну роботу. Ра
дянське кіно є наймогутнішим і наочним знаряддям пропаганди культурних до
сягнень як Радянської України, так і всього Радянського Союзу.
Фільмар
Питанням фото та фото-промиславости до останнього часу у інас не приділялося майже ніякої уиаіги, і лише нещодавно Наркомос України т. М. Скрипник у своїй чималій статті про радянське фото та його перспективи притяг увагу ши
роких код радянської громадськості» до цієї галузі нашої Промисловости.
До війни в колишній Росії фото-промисловість була їв початковому стані Існувало кілька невеличких приватних фабрик фото-платівок, а що до фото-паперу, - то. він до
возився виключно з-закордону. У нас на Україні в сучасний момент фото-промисловість фактично представлена єдиною виробничою організацією - кооперативно-промисловим това - риством « Фото- Тех - Пром ».
Товариство «Фото-Тех-Пром», що організувалося ще в 1924 р., поставило собі за завдання - організувати фабрику фото-платівок та фотографічного паперу. В серпні 1926 року товариство одержало з-закордону од відомої Дрезден
ської фірми Августа Кебіга. першу партію устаткування для своєї фото-фабрики. Наприкінці 1926 р. товариство від
крило в Київ» першу на Україні фабрику фото-платівок, а в 1927 році першу в СРСР фабрику фотографічного паперу.
Перші місяці праці фабрики фото-платівок були досить несприятливі для товариства, бо ринок ще не знав про
дукції цєї фабрики й більшість споживачів ставилася до неї з де-якими упередженнями.
В середині 1927 року фабрика фото-платіївок, в наслідок напруженої праці, змогла викинути на ринок цілу ниаку стандартної якости фото-платіївоік. Висока якість продукції з середини 1927 року, природньо, викликала збільшений
попит на продукцію фабрики з боку споживачів . На кінець 1927 року фото-платівки товариства були вже загально визнаними на ринкові.
Починаючи з травня 1927 р., в момент наїбільш гострої кризи на ринкові фото-паперу, за допомогою випуску фо
тотехпромівських карток, криза на ринкові фото-паперу одразу-ж частково була послаблена. З кожним місяцем товариство все збільшувало, розпочате в незвичайних роз
мірах, як ми вже сказали, виробництво фото-паперу. Ӏ вже в серпні 1928 року товариство переробило в порівнанні з
відповідним періодом минулого року в десять разів збільшену кількість сировини.
Основний ринок збуту продукції товариства є український, що на ньому воно збуває свою продукцію через Київський Союзпромкоп за генеральною угодою, і частково через Червоний Хрест та аптеко-управління. Крім україн
ського ринку товариство звязане збутом своєї продукції! з Кавказом, Кримом, Туркестаном та іншими віддаленими районами.
За підрахунками спеціалістів загальна місткість українського ринку досягає 3.500.000 карбованців на рік, що з них на долю фото-паперу припадає 2.100.000 крб., на долю фото-платівок - 1.200.000 крб. і решта 200.000 карбованців - на долю хемікалів та різного фото-приладдя.
Коли обрахувати тільки місткість українського ринку по фото-платі:вкаіх та фото-паперу, то доводиться одмітити, що фото-промисловість України поки що представлена тільки єдиною Київською фото-фабрикою Фототехпрому. Попитові на 3.300.000 карбованців наша промисловість протиставлює свою пропозицію в розмірі не більш 200.000 кар
бованців. Порівнання цих чисел говорить за ті великі пер
спективи, що їх має наша радянська фото-промисловість, зокрема, фото-промисловість України.
Гостре питання в наших умовах - це питання про поширення фото-аматорства. Не дивлячися на тяжіння до нього широких трудових мас, - поширювати кадри фото
аматорів дуже тяжко через дорожнечу фото - матеріялі В та відсутність в продажу фото-апаратів.
На іпитаяня радянського фото і щільно звязані з ним питання розвитку фото-промисловости нам треба звернути максимальну увагу широких кол радянської громадськости. Про це так само мусять поміркувати й керівники нашої
промисловости. Попит широкого ринку на фото-продукцію мусить бути задоволений і до того-ж задоволений за ра
хунок пропонувань нашої Власної продукції. Перспективи розвитку нашої фото-промисловости на ближчі роки дуже й дуже сприятливі . Але чи буде їх використано?
Ось питання.
А. Свирський
Коли у нас погана справа з рекламою картин, то ще гірша з музичною ілюстрацією . Тут уже нікому ніяких законів не писано й кожен робить так, як це йому до смаку. Тому частенько й натрапляєш в кіно-театрі під час демонстіруванян картин на такі казуси, що аж вуха в’януть.
Я вже не казатиму за те, що для музілюстрації здебільшого використо
вуються «найновіші» фокстроти і що їх вживають, де треба й не треба. Але аж ніяк не можна простити адміні
страції хоч- би 2-го Держкіно в Киїїві, що іншої музики до одного з кадрів картини «Людина з кіно-апарата», де йде похороні, крім якоїсь заокорузлої польки, не знайшла.
Що-правда, це ніби-то на перший погляд- дрібниця. Але це тільки так здається, бо треба було чути той за
гальний регіт, що розлігся залею після такого сполучення двох мистецтв.
Може адміністрація почне заперечувати цей факт, може вона почне виор аівдувіати себе: «мовляв, ми ні
чого», але, на вашу думку, вона все-ж винувата, бо на те вона й є, щоб доглядати за вісім.
Але в 2-му Держкіно, так-би мовити, все гаразд, коли рівняти його з іншими, де музілюстрація просто не
можлива. Приклад - VI Держкіно. Там адміністрація вважає, очевидячки, зовсім зайвою річчю музику й обмежується зде
більшого лише треньканиям на хрипкому й старому, як світ, піяніно.
Глядач
Наш експорт
Українська кінематографія на теперішній час має низку безперечних дося
гнень як художнього, так і технічного порядку. Це дало їй можливість не лише поступово задовольняти наш український внутрішній ринок продукцією свойого виробництва, але й вийти на світовий кіно-ринок. Років 3 - 4 тому ми були цілком безпорадні в цій галузі. Наші кіно-фільми були такі недосконалі що-до свого технічного й художнього оформлення, що їх навіть відмовлялись демон
струвати радянські кіно-театри. Тепер-же ми не тільки завоювали внутрішній ри
нок, де наші кіно-фільми дають збори іноді в два рази більші, ніж різні закордонні бойовики, але з безперечним успіхом вийшли і на закордонний кіно-ринок.
Фільми українського виробництва з цілковитим успіхом просовуються не лише в країни центральної Европи (Ні
меччина, Австрія, Чехословаччина), ба й в низку інших країн, а також і в Америку. Останнього часу українськими кіно
фільмами почали цікавитися держави Скандинавії, Прибалтика, Еспанія, Португалія то-що.
Минулого року наші експортні опера
ції з закордоном виносили незначну суму - 20 тисяч карбованців. На поточний 1928/29 операц. рік експорт кіно-картин українського виробництва намічено за планом на 150 тисяч карбованців, себ-то зріст, таким чином, визначиться цього року в шість з половиною разів проти попереднього року. До того ще сума ця, що її запроектовано до експортных операцій на поточний рік, абсолютно реальна й мінімальна
Беручи до уваги всі можливості, треба сподіватися, шо в майбутньому експорт кіно-картин українського виробництва буде що-року безупинно збільшуватися. Виходячи із цих міркувань, в п ятиріч
ному перспективному плані розвитку української кінематографії, таке збіль
шення експорту наших кіно-фільмів і передбачено.
Експорт українських кіно-картин протягом майбутнього п’ятиріччя видно із такої таблички:
1928/29 р. 1929/30 р. 1930/31 р. на 150.000 крб. 225.000 350.000
1931/32 р. 1932/33 р.
525.000 800.000
Продаж наших картин на екрани закордону буде для нас не тільки найваж
ливішім джерелом придбання закородної валюти, так потрібної нам, тоб-то фактором економічним, але й фактором куль
турно-політичним. Це безперечно. Наша радянська кінематографія, второвуючи собі з величезними труднощами і боротьбою дорогу до масового трудового гляда
ча капіталістичного закордону, пророблює також і величезну агітаційну роботу. Ра
дянське кіно є наймогутнішим і наочним знаряддям пропаганди культурних до
сягнень як Радянської України, так і всього Радянського Союзу.
Фільмар
ПРО ФОТОПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ.
Питанням фото та фото-промиславости до останнього часу у інас не приділялося майже ніякої уиаіги, і лише нещодавно Наркомос України т. М. Скрипник у своїй чималій статті про радянське фото та його перспективи притяг увагу ши
роких код радянської громадськості» до цієї галузі нашої Промисловости.
До війни в колишній Росії фото-промисловість була їв початковому стані Існувало кілька невеличких приватних фабрик фото-платівок, а що до фото-паперу, - то. він до
возився виключно з-закордону. У нас на Україні в сучасний момент фото-промисловість фактично представлена єдиною виробничою організацією - кооперативно-промисловим това - риством « Фото- Тех - Пром ».
Товариство «Фото-Тех-Пром», що організувалося ще в 1924 р., поставило собі за завдання - організувати фабрику фото-платівок та фотографічного паперу. В серпні 1926 року товариство одержало з-закордону од відомої Дрезден
ської фірми Августа Кебіга. першу партію устаткування для своєї фото-фабрики. Наприкінці 1926 р. товариство від
крило в Київ» першу на Україні фабрику фото-платівок, а в 1927 році першу в СРСР фабрику фотографічного паперу.
Перші місяці праці фабрики фото-платівок були досить несприятливі для товариства, бо ринок ще не знав про
дукції цєї фабрики й більшість споживачів ставилася до неї з де-якими упередженнями.
В середині 1927 року фабрика фото-платіївок, в наслідок напруженої праці, змогла викинути на ринок цілу ниаку стандартної якости фото-платіївоік. Висока якість продукції з середини 1927 року, природньо, викликала збільшений
попит на продукцію фабрики з боку споживачів . На кінець 1927 року фото-платівки товариства були вже загально визнаними на ринкові.
Починаючи з травня 1927 р., в момент наїбільш гострої кризи на ринкові фото-паперу, за допомогою випуску фо
тотехпромівських карток, криза на ринкові фото-паперу одразу-ж частково була послаблена. З кожним місяцем товариство все збільшувало, розпочате в незвичайних роз
мірах, як ми вже сказали, виробництво фото-паперу. Ӏ вже в серпні 1928 року товариство переробило в порівнанні з
відповідним періодом минулого року в десять разів збільшену кількість сировини.
Основний ринок збуту продукції товариства є український, що на ньому воно збуває свою продукцію через Київський Союзпромкоп за генеральною угодою, і частково через Червоний Хрест та аптеко-управління. Крім україн
ського ринку товариство звязане збутом своєї продукції! з Кавказом, Кримом, Туркестаном та іншими віддаленими районами.
За підрахунками спеціалістів загальна місткість українського ринку досягає 3.500.000 карбованців на рік, що з них на долю фото-паперу припадає 2.100.000 крб., на долю фото-платівок - 1.200.000 крб. і решта 200.000 карбованців - на долю хемікалів та різного фото-приладдя.
Коли обрахувати тільки місткість українського ринку по фото-платі:вкаіх та фото-паперу, то доводиться одмітити, що фото-промисловість України поки що представлена тільки єдиною Київською фото-фабрикою Фототехпрому. Попитові на 3.300.000 карбованців наша промисловість протиставлює свою пропозицію в розмірі не більш 200.000 кар
бованців. Порівнання цих чисел говорить за ті великі пер
спективи, що їх має наша радянська фото-промисловість, зокрема, фото-промисловість України.
Гостре питання в наших умовах - це питання про поширення фото-аматорства. Не дивлячися на тяжіння до нього широких трудових мас, - поширювати кадри фото
аматорів дуже тяжко через дорожнечу фото - матеріялі В та відсутність в продажу фото-апаратів.
На іпитаяня радянського фото і щільно звязані з ним питання розвитку фото-промисловости нам треба звернути максимальну увагу широких кол радянської громадськости. Про це так само мусять поміркувати й керівники нашої
промисловости. Попит широкого ринку на фото-продукцію мусить бути задоволений і до того-ж задоволений за ра
хунок пропонувань нашої Власної продукції. Перспективи розвитку нашої фото-промисловости на ближчі роки дуже й дуже сприятливі . Але чи буде їх використано?
Ось питання.
А. Свирський