ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КӀНЕМАТОГРАФӀЇ

4-й рік

Березень, 1929 року

№ 5 (53)

ЗА ЯКІСТЬ І ЗМЕНШЕННЯ СОБІВАРТОСТИ

Справа підвищення яікости продукції в українській кінематографії набирає що-іраз більшого значення. Ті здо
бутки, що їх досягла українська кінематографія минулого року, свідчать про те, що якість нашої кіно-продукції нев
пинно зростає, але, коли урахувати більш-менш досконалі
з технічного боку умови роботи, ця якість повинна ще значно покращати. Адже-ж безперечним є той факт, що з боку техніки підприємства української кінематографії посідають перше місце в Союзі, а це до де-чого зобов’язує. Насамперед, це зобов’язує до того, щоб наші фільми своєю
якістю були не гірші продукції інших радянських кіноорганізацій, а по-друге, щоб їх собівартість була нижча.
В усіх галузях нашої промисловосте йде рішуча боротьба за підвищення якости і зменшення собівартосте.

Питання якости і собівартосте продукції зараз набирає виключного значення в процесі соціялістичного будівни

цтва й той, хто зриває заходи партії й Радвлади в цій справі, той безперечно завдає неприпустимої шкоди нашому поступові вперед.
Зріст кінематографії почасти був спорадичний і часом вона втягувала до себе не досить витримані й не вповні пролетарські елемента, що байдуже ставляться до аарод
нгої копійки й інколи навіть не бажають додержувати формули—залізна дисципліна й дбайливе ставлення до ви
робництва. Коли в інших галузях промисловости є старі кадри робітників, що органічно звязані зі своїми підприєм
ствами й ставляться до них, як до близьких і рідних, то цього не можна сказати відносно підприємств кінемато
графії. Тут ми на 90% маємо діло не з кадровою робочою силою, а з елементами, що ще не виховали в собі психоло
гії бережного ставлення до підприємства. Це ще більше зобов’язує нас зараз рішуче зрушите питання про те, щоб суспільні норми ставлення до підприємств з боку робітників за всяку ціну були-б застосовані в повсякденній роботі на підприємствах кінематографії. Це стосується не лише
фабрик, а взагалі всіх підприємств, що їх має на Україні кіно-індустрія.
Можна навести силу фактів, що свідчать про неприпустиме ставлення окремих робітників до цього виключно важливого завдання. Ми маємо такі факти, коли робітники й службовці наших підприємств не виконують тих або тих вказівок адміністраторів, коли вони вступають в непотрібну балаканину, що призводить лише до послаолення дисципліни і часто обертається на абсолютно неприпустиме ста
влення до адміністративного складу, негативно впливаючи на решту робітників підприємства, коли кожен захід того чи того керівника дискредитується, коли виробничі наради не працюють систематично (до того-ж часто їх
робота не є практичною роботою в розумінні усунення тих або тих хиб), в розумінні підвищення якости виробництва та його продукційности, а просто перетворюється, на неприпустимі склоки та дискредитації. Все це загрожує планам і зриває роботу.
Дані про наслідки роботи за 1-й квартал цього господарчого року говорять про те, що планові покажчики, які були широко й докладно обговорені на Всеукр. виробничій кіно-нараді, а також на зборах робітників окремих під
приємств,—ці планові норми не дотримуються, при чому всі пояснюють це, головне, тим, що за останній час підупала дисципліна на наших підприємствах. Коли-ж 1-й квартал, який з боку кон’юнктури є найбільш сприятливий, харак
теризується недодержанням норм промфинплану,—а 1-й квартал захопив частково й ІІ-й, то це загрожує зривом низки надзвичайно потрібних заїходів, накреслених в наших планах, що складені цілком реально . Отож тепер по
трібні героїчні зусилля, щоб за всяку ціну ліквідувати той прорив, який стався в наслідок неуважного ставлення до
виробничих завдань. Усі низові організації, що є на наших підприємствах і що зацікавлені в розвиткові кінематогра
фії, повинні проявити максимум ініціятиви й енергії для того, щоб за той час, який ще залишився до кінця року, надолужити те, що було упущено в 1-й частині року.
Треба широко поставити питання на зборах робітників наших підприємств про піднесення дисципліни, підвищення
якости продукції й зменшення її собівартости. Всім тим, що будуть перечити (головне, не на словах, а на ділі) проти цього,—не місце на наших підприємствах.
Треба, щоб також і адміністратори нарешті відчули й усвідомили свою відповідальність за доручені їм підприєм
ства. Адміністратори, що потурають поганим інстинктам,
що плентаються у хвості.,—таким адміністраторам також не місце на підприємствах, як і тим, що безпосередньо підривають підвалини підприємства.
Ми не маємо кадрових робітників, але ми повинні їх створити. У нас є здорова частина робітників, що віддано й щиро працює, і на них ми повинні орієнтуватись. їх тре
ба берегти, до їхніх думок треба прислухатись, бо це й є той здоровий елемент, що так нам потрібний на сучасному ступні розвитку кінематографії.
У цій справі, як і в справі боротьби з бюрократизмом, найактивнішу участь повинна взяти молодь. Часто-густо
енергія молоди скеровується не в той бік, що треба, але будемо сподіватись, що в цій справі молодь зуміє зайняти відповідальне й почеоне місце. Час не терпить, треба за
раз-же енергійно заходитись коло цієї справ-и, бо від неї залежить успішний розвиток нашого будівництва.