ЖУРНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КІНЕМАТОГРАФІЇ 4й рікКвітень, 1929 року

№ 7 (54)

БАДЬОРИМИ ЛАВАМИ!

Перше Травня день міжнародньої солідарности проле таріяту. Перше Травня увійшло в побут робітників Радянського Союзу, а від робітників де свято перейшло й до се
лян. 12 років наша країна вільно святкує цей день. В цей день мільйони працюючих Радянського Союзу святкують своє визволення і кличуть трудящих усього світу до боротьби й перемоги. Це друге з усіх радянських свят, що його так ра
дісно й з таким піднесенням святкують трудящі. Справді, скільки сил і енергії дає це свято, скільки нових завдань ви
суває цей день і скільки з цих завдань переводиться в життя!
Деяка частина завдань переходить з року в рік, не доведеною до переможнього кінця. Минуть ще, мабуть, десятиліття, поки ці справи, а це справа культурної революції, бу
дуть вже не завданнями, а реальною дійсністю. До цього сміливо прямує країна Рад.
Тепер, підчас господарчих труднощів, підчас переходу Радсоюзу на вищий щабель історичного розвитку, коли ми стоїмо напередодні нових завойовань в галузі матеріяльної культури, нам, як ніколи ще досі, потрібна революція культурна, Широкими лавами йдуть трудящі нашої країни опа
новувати культуру. Великі здобутки, що вишиковуються в стрункі колони фактів, є вже в нас в цій справі, але все це є лише початок, лише перший крок, коли рівняти до того, що ще треба зробити. В нас не ліквідовано цілком непись
менність, хоч кількість неписьменних поступово з кожним роком зменшується. Та треба не тільки ліквідувати непись
меннітсь, а й використати всі здобутки науки та техніки, щоб будувати нове життя. Аджеж соціалізм це найвищий щабель культури, рівняючи до інших епох життя людства, аджеж соціалізм можна збудувати лише тоді, коли про
відна кляса робітники, а за ними й селянство, будуть озброєні цією культурою.
Десятки й сотні тисяч представників молодого покоління, що вийшли переважно з робітничого й селянського середовища, працюють, будуючи нову культуру, що мета її без
класове суспільство. Зрозуміло, що в найближчому майбут
ньому дійти безкласового суспільства неможливо. В нашій країні є ще багато рештків старих капіталістичних елемен
тів, ми ще перебуваємо в оточенні капіталістичної системи й довго ще доведеться нам провадити рішучу й запеклу бо
ротьбу за безкласове суспільство і за нову соціалістичну культуру.
В боротьбі за нову культуру виключну ролю, як частина загальної культосвітньої системи, повинно відопрати кіно. Кіно аж ніяк не може відставати від загального процесу культурного будівництва. Навпаки. Кіно озброєне всіма елементами техніки, і тому воно мусить вести перед серед інших культурних заходів. Вже тепер кіно охоплює мільйо
ні маси. Кіно справді є така галузь культури й мистецтва, що не обмежується невеликою кількістю людей, а своє мо
гутнє проміння кидає в найдальші та найвідсталіші кутки й переносить людей на вищий щабель розвитку.
Того, що зробила до цього часу наша кінематографія, ще не досить. Адже вона не може ще навіть виконати мінімаль
них вимог сучасности. Ми ще подекуди, зокрема по лінії, такби мовити, ідеологічних настановлень, перебуваємо в лабетах старих традицій. З цими старими традиціями ми ще рішуче й категорично не покінчили. Надто часто ще кінематографія використовує елементи старої ідеології, інди
відуалізму, замкненосте тощо. Загалом кінематографія ще не додержує гасла: рішуче й нещадно рвати зі старими традиціями. Хоч як не тяжко в мистецтві порвати зі стари
ми традиціями, але за всяку ціну це треба зробити. Кінематографія повинна бути піонером у цій1 справі.
Нам обовязково треба позбутись, як форм старого мистецтва, так і, тим паче, його змісту. Ми маємо вже фа
ланги нових бадьорих митців, що щиро йдуть до нової культури. Особливо це стосується України, яка до Жовтне
вої революції не мала жодної змоги розгортати свої творчі СИЛИ. Тепер ЦІ творчі СИЛИ, ЩО ЖИТТЯ СВОЄ ТІСНО звязали з
новою радянською культурою, треба в більшій, ніж досі, мірі кинути на кінематографічний фронт.
Перше Травня підбадьорує думки й настрої трудящих Радсоюзу, що твердим кроком прямують до перемоги. 1го
Травня підбадьоруватиме й підноситиме енергію передових творців культури до невтомної праці за дальший поступ. До цих творців культури належать і робітники кінематографії, яка починає посідати почесне місце в загальному на
ступі на некультурність та на решткі старих традицій, що гальмують наш великий процес розвитку.