Що знає масовий глядач про роботу кіно-актора?
Імпортована традиція блискучих кар’єр кіно-зірок Голівуду з двома біографіями: одна для преси з „горяче коханою мату
сею та гонораром в якусь головокрутну суму доларів, і друга, написана, для тих, хто справді може бачити життя „зірки , - оця традиція тяжить над пересічним глядачем.
Обов’язкові атрибути такої традиції: артистична богема, зухвальство, культ артистичних шинків, цілковита громадська без
принципність, відсутність політичних переконань, - сприймають як щось обов язкове та характерне для цієї „касти акторів.
Соціологічні коріння такого погляду на актора зрозумілі: вони цілком походили з індивідуалістичного світогляду буржуазної інтелігенції дореволюційного часу.
Патос колективістичного світогляду в нашу напружену добу, створення нової культури, шукання нових форм кіно-мистецтва висуває нового актора, нові ви
моги до нього, нові умови творчости його, а разом з цим, правда поволі, та всеж таки зменшуються отакі імпортовані погляди на роботу його.
На початку своєї роботи українська кінематографія не мала значної кількости старих акторів.
Це було навіть добре, бо старі, негативні традиції дореволюційного кіна не впливали всебічно на нове радянське мистецтво.
Багато людей від театру прийшло до кіна шукати своєї долі, свого щастя. За девіз у більшості було „може вивезе, а може й ні ; це був поверховий, рвачеський, дилетанський підхід до кіна, який збільшив лави „непонятых, неоцененных та інших „енных .
Були й інші, іх було менше. Це були ті, що озброєні справжнім розумінням (хоча-б інтуїтивним) сути кіна, посіли вже певне місце в невеликих ла
вах творців української кінематографії. До останніх належить і Надемський.
- Народився у місті Київі 1894 року, - так починається його автобіографія.
Батько - вчитель. Через матеріальні злидні, переобтяжений родиною, мусів він виїхати на село, та все-ж таки віддав сина вчитися до малярської школи в Київі.
11-річний син не цілком виправдовує довір’я батька, препогано вчиться, а гроші, що призначались на їжу, витрачаються на квитки до театру.
Клясичні „Гамлет та „Отело справляють велике і враження на молодого Надемського.
Перші вакації, Надемський, почуваючи свою „велику культурну місію , переодягає розкішного Гам
лета в грубе селянське простирадло і з такиим-ж, як і сам, партньорами, між бузиною увічнює невмирущого Шекспіра.
Матеріальні міркування батька перемагають. Надемський мусить вступити до зем
лемірної школи. Але дух рішучих шекспірових героїв живе у вчинках юнацьких, і вони настирливо говорять йому про театр, спонукаючи його на втечу до Москви.
У Москві скрута матеріальна й моральна, але провідна думка перемагає.
Напівголодні дні, не
доспані ночі й утома забуваються від одної думки, що він уже в театрі.
Студія ім. Савіної збільшується на одного учня. До
сить коротке навчання, й він - актор
трупи Шукліна
Перша по
дорож: Гельсингфорс, - Стокгольм. Війна. Чотири роки окопів. Горожанська війна, - а ще пізніше керівництво робітничим клубом.
Перша робота в українському театрі „Каменярі , а далі Франківський театр у добу його розквіту та напруженої роботи. Ці роки перебування у театрі Франка дали дуже багато що до виявлення своїх акторських можливостей, надбання культурнотеатрального багажу.
Після франківців - одеський драматичний театр, і нарешті, кіно.
Кращі ролі у театрі, що виявили творче обличчя Надемського були: дід з ціпком у п’єсі „97 , маркіз з „Мірандоліни ,
кульгавий чорт, - „Чорт та шинкарка , Ніздря - „Гріх .
- Характерні ролі широкого театрального діяпазону.
Перша робота у кіно. Кожний, хто бачив „П.К.
П.“, пам ятає хитренького сивого селянина, що в уста його було вкладено сіль фільму. У даному ра
зі ця неігрова епізодична роля цікава тим, що в ній почувалось досить свідоме
ставлення актора до своєї роботи. Далі йдуть більш або менш вдалі ролі, що в них Надемський поволі опановує кіно-мову. „Буряки - Курдюм, „Чере
вички - Чардинін, „Беня Крик - Вільнер, „Митя - Охлопков, „Темрява - Долина, „Звенигора й „Арсенал - Довженка, „Бенефіс кловна Жоржа - Соловйова.
Звичайно, коли у кожній новій поставі - новий режисер, нові методи ро
боти, цілком протилежні попередньому, - то важко викристалізу вати свою творчу індивідуальність. Але разом з тим тільки творчий індивідуум може вибитися з цих нетрів систем, прийомів тощо, може взяти цінне, що було в них. набути свого творчого обличчя, своїх власти
востей, не розгубитися у цих нетрях, не обернутись
на механічного виконавця (натурщика) в руках ре
жисера.
Сиву давнину, бурхливу, вікову історію України втиснути й відбити в ролі діда у славнозвісному фільмі „Звенигора , - історія сві
тової кінематографії майже не знає таких
прикладів. Пройти через три історичних
доби й провести цільність образу, наси
чуючи його кольоритом кожної доби
з початку до кінця! Тоді якось забу
ваються цкремі хиби ролі і залиша
ється в пам’яті те, що примушує
сказати - Надемський був гід
ний роботи у фільмові, що
створив нову сторінку у роз
виткові української кінема
тографії.
Творець „Звенигори - талановитий режисер
Довженко не поми
пився.
На фоті: вгорі арт. Надемський в „Арсеналі ; внизу - в ролі діда з „Звенигори“
Імпортована традиція блискучих кар’єр кіно-зірок Голівуду з двома біографіями: одна для преси з „горяче коханою мату
сею та гонораром в якусь головокрутну суму доларів, і друга, написана, для тих, хто справді може бачити життя „зірки , - оця традиція тяжить над пересічним глядачем.
Обов’язкові атрибути такої традиції: артистична богема, зухвальство, культ артистичних шинків, цілковита громадська без
принципність, відсутність політичних переконань, - сприймають як щось обов язкове та характерне для цієї „касти акторів.
Соціологічні коріння такого погляду на актора зрозумілі: вони цілком походили з індивідуалістичного світогляду буржуазної інтелігенції дореволюційного часу.
Патос колективістичного світогляду в нашу напружену добу, створення нової культури, шукання нових форм кіно-мистецтва висуває нового актора, нові ви
моги до нього, нові умови творчости його, а разом з цим, правда поволі, та всеж таки зменшуються отакі імпортовані погляди на роботу його.
На початку своєї роботи українська кінематографія не мала значної кількости старих акторів.
Це було навіть добре, бо старі, негативні традиції дореволюційного кіна не впливали всебічно на нове радянське мистецтво.
Багато людей від театру прийшло до кіна шукати своєї долі, свого щастя. За девіз у більшості було „може вивезе, а може й ні ; це був поверховий, рвачеський, дилетанський підхід до кіна, який збільшив лави „непонятых, неоцененных та інших „енных .
Були й інші, іх було менше. Це були ті, що озброєні справжнім розумінням (хоча-б інтуїтивним) сути кіна, посіли вже певне місце в невеликих ла
вах творців української кінематографії. До останніх належить і Надемський.
- Народився у місті Київі 1894 року, - так починається його автобіографія.
Батько - вчитель. Через матеріальні злидні, переобтяжений родиною, мусів він виїхати на село, та все-ж таки віддав сина вчитися до малярської школи в Київі.
11-річний син не цілком виправдовує довір’я батька, препогано вчиться, а гроші, що призначались на їжу, витрачаються на квитки до театру.
Клясичні „Гамлет та „Отело справляють велике і враження на молодого Надемського.
Перші вакації, Надемський, почуваючи свою „велику культурну місію , переодягає розкішного Гам
лета в грубе селянське простирадло і з такиим-ж, як і сам, партньорами, між бузиною увічнює невмирущого Шекспіра.
Матеріальні міркування батька перемагають. Надемський мусить вступити до зем
лемірної школи. Але дух рішучих шекспірових героїв живе у вчинках юнацьких, і вони настирливо говорять йому про театр, спонукаючи його на втечу до Москви.
У Москві скрута матеріальна й моральна, але провідна думка перемагає.
Напівголодні дні, не
доспані ночі й утома забуваються від одної думки, що він уже в театрі.
Студія ім. Савіної збільшується на одного учня. До
сить коротке навчання, й він - актор
трупи Шукліна
Перша по
дорож: Гельсингфорс, - Стокгольм. Війна. Чотири роки окопів. Горожанська війна, - а ще пізніше керівництво робітничим клубом.
Перша робота в українському театрі „Каменярі , а далі Франківський театр у добу його розквіту та напруженої роботи. Ці роки перебування у театрі Франка дали дуже багато що до виявлення своїх акторських можливостей, надбання культурнотеатрального багажу.
Після франківців - одеський драматичний театр, і нарешті, кіно.
Кращі ролі у театрі, що виявили творче обличчя Надемського були: дід з ціпком у п’єсі „97 , маркіз з „Мірандоліни ,
кульгавий чорт, - „Чорт та шинкарка , Ніздря - „Гріх .
- Характерні ролі широкого театрального діяпазону.
Перша робота у кіно. Кожний, хто бачив „П.К.
П.“, пам ятає хитренького сивого селянина, що в уста його було вкладено сіль фільму. У даному ра
зі ця неігрова епізодична роля цікава тим, що в ній почувалось досить свідоме
ставлення актора до своєї роботи. Далі йдуть більш або менш вдалі ролі, що в них Надемський поволі опановує кіно-мову. „Буряки - Курдюм, „Чере
вички - Чардинін, „Беня Крик - Вільнер, „Митя - Охлопков, „Темрява - Долина, „Звенигора й „Арсенал - Довженка, „Бенефіс кловна Жоржа - Соловйова.
Звичайно, коли у кожній новій поставі - новий режисер, нові методи ро
боти, цілком протилежні попередньому, - то важко викристалізу вати свою творчу індивідуальність. Але разом з тим тільки творчий індивідуум може вибитися з цих нетрів систем, прийомів тощо, може взяти цінне, що було в них. набути свого творчого обличчя, своїх власти
востей, не розгубитися у цих нетрях, не обернутись
на механічного виконавця (натурщика) в руках ре
жисера.
Сиву давнину, бурхливу, вікову історію України втиснути й відбити в ролі діда у славнозвісному фільмі „Звенигора , - історія сві
тової кінематографії майже не знає таких
прикладів. Пройти через три історичних
доби й провести цільність образу, наси
чуючи його кольоритом кожної доби
з початку до кінця! Тоді якось забу
ваються цкремі хиби ролі і залиша
ється в пам’яті те, що примушує
сказати - Надемський був гід
ний роботи у фільмові, що
створив нову сторінку у роз
виткові української кінема
тографії.
Творець „Звенигори - талановитий режисер
Довженко не поми
пився.
На фоті: вгорі арт. Надемський в „Арсеналі ; внизу - в ролі діда з „Звенигори“