Гарний приклад
Величезну вагу в справі кінофікації України може й повинна мати органі зривана самодіяльність мас трудящих, Цей
процес не набув ще належного масового характеру, проте він починає вже розвиватися у вигляді організації кооперативних кінотовариств.
Цікавий почин, як повідомляє Маріупільська „Наша Правда , зроблено в Першотравенському районі. У вересні мі
сяці там утворено районове кооперативне кінотовариство, яке поставило собі за завдання в найкоротший час кінофікувати увесь район. Товариство зараз про
вадить кампанію за втягування членів та приступає до будування кінотеатрів на території району. Придбано 2 стаціонарні та 2 пересувні кіноустави, які обслуго
вують виключно села. Найближчого часу мають ще придбати по одній уставі.
Кінотовариство обслуговує зараз 11 сел району та щомісяця демонструє 50 кінофільмів.
За вересень місяць до товариства записалося 110 пайовиків. Пайовий капітал досяг вже 2.336 карб. Крім того, селян
ство відрахувало з самооподаткування 6.300 карб.
За п ятирічним пляном Першотравенське кооперат. кінотовариство має кіно
фікувати увесь район, влаштувати курси для підготовки кіно
механіків з селян, збудувати кільканадцять кінотеатрів, по
ширити серед селянства радіо таелектрофікувати увесь район.
Вітаємо Першотравенівців й кличемо всі райони України брати з них приклад, щоб якнайширше притягти селян
ство до справи піднесення культури мас через кіно.
С. Даг
Церкву під кіно
До 12-тиріччя Жовтня Харківське товариство друзів радянського фото-кіна урочисто відкрило будинок кінокультури в приміщенні колишньої Новотроїцької церкви. Кубло темряви й релігійного дурману обернуто на вогни
ще культурної революції. Там, де ще
вчора смердів ладан і чаділи свічки, яскраво спалахнула електрика. Місце іконостасу прикрасив білий чотирьохкутник екрану. На солеї де гугнявили «слово боже» попівські голоси, влаштувано буфет, за «царськими вратамиміститься фотол ябораторіяі «Божі доми» загалом побудовані так, що їх
дуже складно використати для розумових потреб, але через особливості архітектури саме цієї церкви її цілком
раціонально пощастило перебити на двохповерховий будинок. У першому поверсі розташовано залю для глядачів
на 200 місць та чимале фойє, - у другому - книгозбірню-читальню та різні лабораторії та кабінети для практичнонавчальної роботи. Знайшлося примі
щення й для фотовиставки та для кутка по вивченню робітничого гляда
ча. Є навіть дитяча кімната, де матері лишатимуть своїх дітей на час сеансу під доглядом педагогів.
Спимо
Перший раз наші селяне бачили кінокартину в 1926 р. Тоді приїжджав якийсь «гастрольор» і демонстував де
які «картинки». А останні три роки
про кіно ні слова. Лише дехто ходив до райцентру за 12 верстов дивитись на картину, та це були аматори кіна.
А цього року придбали кіноапарата й у нас. Але придбали ще весною,^ а
вже осінь, а й досі не устаткували, бо дінамо нема. Голова сельбуду т. Су
прун їздив по дінамо до Київа. Пого
стював тов. Супрун в Київі тиждень, а дінамо не привіз. І досі стоїть апарат. А селянство каже: «нащо було са
мооподаткування брати, коли кіно не працює».
Словом наш сельбуд мало дбає проте, щоб устаткувати кіно. А до кіна
селяни тягнутья, як рослина до світла,. Коли приїздить пересувка Лубенської райспілки, то в театрі повно. 1 берегроші райспілка, а наші сельбудівці сплять і сільрада ніяк не розбудить їх.
До цього часу в нас продемонстровано такі картини в послідовному по
рядку: «Сорочинський ярмарок», «Пісня на камені», «Поміщик», «Трипіль
ська трагедія», «Тарас Трясило». Деякі демонстували по два сеанси. Серп
В одному з останніх номерів журналу „Кіна“ була вміщена передовиця т. Нечеса. В ній автор порушує дуже актуальне питання про інститут адміністраторів зйомочних груп, що були-б уповноваженими дирекції, а не робітниками з адміністративними дорученнями.
Створити такий інститут дуже важко. Мало змінити в посвідченні слово „адміністратор на „уповноважений дирекції , треба щоб особа, що носить цю назву, цілком їй відповідала. Роля адміністратора, не дивлячись на те, що вона невідома
широким масам, дуже відповідальна на виробничій дільниці кінофронту. В цьому адміністраторі мусять синтезуватися всі галузі кінознаннів. Весь процес кіно-виробництва, мусить бути йому близький, зрозумілий. Треба знищити фразу, шо „до адміністративних функцій це не стосується і тому перебуває поза моєю компетенцією . Дирекція, надсилаючи адміністра
тора до групи, хоче бачити в ньому свої контрольні очі й, часто в тих випадках, коли робота провадиться поза фабрикою, свій розум. Адміністратору, щоб справитися з цими обов яз
ками, треба бути в кінематографічній справі всебічно освіченою людиною.
До обов язків адміністратора входить налагодження правильних виробничих стосунків поміж всіма членами групи й зо
крема налагодження добрих взаємин з режисером. До цього часу режисер і адміністратор ворогували. Не можна забувати, що режисер є особа, якій держава довірила велику суму гро
шей на поставу фільму. Завдання постави - у фіналі дати подвійну користь - виховати маси, піднести їх культурний рівень і в прокаті дати прибуток для постави наступних картин. Такий адміністратор один з найбільш корисних співро
бітників кіноколективу. Він організує всю роботу так, що вона проходить швидко, без зривів, раціонально й дає певну еко
номію. Зовсім неправі деякі робітники адміністративного цеху, зважаючи, що не їх справа слідкувати за художнім виконанням картин.
Економія - це одна з підвалин, що на них базується адміністративна робота. У постійній гонитві за нею багато робітників проводить її в трохи потворній формі. Раз-по-раз через дрібниці адміністратор розпочинає суперечку з режисером, не ура
ховуючи, що ця дрібна деталь може відіграти велику ролю в картині.
Для адміністратора, охопленого економічною ідеєю, не має значіння наслідок цієї нерозумної економії. Доцільніше було б у такому випадкові (коли, звичайно, виправдувати цей шлях)
не припускати до роботи взагалі і тоді залишилися б в наявності всі гроші, передбачені в кошторисі. Звичайно, бувають
випадки (і дуже часто), коли адміністратор цілком доцільно проводить потрібну економію, не завдаючи шкоди картині. Є правда, ще й інший гатунок нерозумної економії. По роду кшематої рафічної роботи доводиться стикатися з низкою різно
манітних установ та організацій. Адмінробпникові, як особі, що провадить попередні перемови, треба, звичайно, вишуку
вати всіх засобов безкоштовної роботи, досягати мінімальних витрат, але. давши зобов’язання платити, бути господарем свого слова і платити повністю і своєчасно. Слово адміністра
тора - повноцінний вексель. Деякі групи, після закінчення робіт, швидко зриваються з поля бійки, прикриваючи відступ адміністратором, що не сплатив грошей. Програє від цієї неро
зумної економії тільки кіновиробництво. До цілої низки місць, куди ступала нога адміністратора та три ніжки здіймального апарату „кінематографістам вхід суворо заборонений . Не дивля
чись ні на які запевнення, до зйомок не допускають. Нагадує все це анекдот з побуту провінціяльних акторів: «Рятуйте речі - артисти приїхали .
В роботі багатьох наших співробітників спостерігається ще пережиток російської Обломовщини. Повільність, млявість, а часом справжні лінощі головні вороги роботи.
Енергія адміністратора мусить збільшувати виробничу працездатність групи. Доцільний розподіл обов’язків між окремими членами групи є запорука раціональної робити надалі.
Зробивши розпорядження, що забезпечує порядок роботи, адміністратор не може спочити на лаврах. Невпинно, по кілька разів треба перевіряти, в якому стані виконання підготовчої роботи.
Праця адміністратора важка. В експедиції, і навіть на фабриці він є одночасно організатор, контрольор, кореспондент, бухгал
тер, і навіть скарбник у здіймальній групі. Для того щоб виховати кадри адміністраторів фахівців, треба підібрати таких людей, що дивилися б на цю р боту, як на постійну для себе.
Нарешті треба сказати кілька слів про методи адміністрування. Одна з них (назвемо її дореволюційною) виявляється в неприступності, замкненості, гриманні та вічних скаргах на окремих робітників. Друга ж (сьогоднішня - радянська) полягає в тому, що в групі створюються умови виробничого колективу, де бадьоро й спільно, без лайки конфліктів, прова
диться відповідальна культурна робота - зйомка радянського фільму. Цим новим шляхом мусить піти наш адміністратор.
О. Кесельман
Величезну вагу в справі кінофікації України може й повинна мати органі зривана самодіяльність мас трудящих, Цей
процес не набув ще належного масового характеру, проте він починає вже розвиватися у вигляді організації кооперативних кінотовариств.
Цікавий почин, як повідомляє Маріупільська „Наша Правда , зроблено в Першотравенському районі. У вересні мі
сяці там утворено районове кооперативне кінотовариство, яке поставило собі за завдання в найкоротший час кінофікувати увесь район. Товариство зараз про
вадить кампанію за втягування членів та приступає до будування кінотеатрів на території району. Придбано 2 стаціонарні та 2 пересувні кіноустави, які обслуго
вують виключно села. Найближчого часу мають ще придбати по одній уставі.
Кінотовариство обслуговує зараз 11 сел району та щомісяця демонструє 50 кінофільмів.
За вересень місяць до товариства записалося 110 пайовиків. Пайовий капітал досяг вже 2.336 карб. Крім того, селян
ство відрахувало з самооподаткування 6.300 карб.
За п ятирічним пляном Першотравенське кооперат. кінотовариство має кіно
фікувати увесь район, влаштувати курси для підготовки кіно
механіків з селян, збудувати кільканадцять кінотеатрів, по
ширити серед селянства радіо таелектрофікувати увесь район.
Вітаємо Першотравенівців й кличемо всі райони України брати з них приклад, щоб якнайширше притягти селян
ство до справи піднесення культури мас через кіно.
С. Даг
Церкву під кіно
До 12-тиріччя Жовтня Харківське товариство друзів радянського фото-кіна урочисто відкрило будинок кінокультури в приміщенні колишньої Новотроїцької церкви. Кубло темряви й релігійного дурману обернуто на вогни
ще культурної революції. Там, де ще
вчора смердів ладан і чаділи свічки, яскраво спалахнула електрика. Місце іконостасу прикрасив білий чотирьохкутник екрану. На солеї де гугнявили «слово боже» попівські голоси, влаштувано буфет, за «царськими вратамиміститься фотол ябораторіяі «Божі доми» загалом побудовані так, що їх
дуже складно використати для розумових потреб, але через особливості архітектури саме цієї церкви її цілком
раціонально пощастило перебити на двохповерховий будинок. У першому поверсі розташовано залю для глядачів
на 200 місць та чимале фойє, - у другому - книгозбірню-читальню та різні лабораторії та кабінети для практичнонавчальної роботи. Знайшлося примі
щення й для фотовиставки та для кутка по вивченню робітничого гляда
ча. Є навіть дитяча кімната, де матері лишатимуть своїх дітей на час сеансу під доглядом педагогів.
Спимо
Перший раз наші селяне бачили кінокартину в 1926 р. Тоді приїжджав якийсь «гастрольор» і демонстував де
які «картинки». А останні три роки
про кіно ні слова. Лише дехто ходив до райцентру за 12 верстов дивитись на картину, та це були аматори кіна.
А цього року придбали кіноапарата й у нас. Але придбали ще весною,^ а
вже осінь, а й досі не устаткували, бо дінамо нема. Голова сельбуду т. Су
прун їздив по дінамо до Київа. Пого
стював тов. Супрун в Київі тиждень, а дінамо не привіз. І досі стоїть апарат. А селянство каже: «нащо було са
мооподаткування брати, коли кіно не працює».
Словом наш сельбуд мало дбає проте, щоб устаткувати кіно. А до кіна
селяни тягнутья, як рослина до світла,. Коли приїздить пересувка Лубенської райспілки, то в театрі повно. 1 берегроші райспілка, а наші сельбудівці сплять і сільрада ніяк не розбудить їх.
До цього часу в нас продемонстровано такі картини в послідовному по
рядку: «Сорочинський ярмарок», «Пісня на камені», «Поміщик», «Трипіль
ська трагедія», «Тарас Трясило». Деякі демонстували по два сеанси. Серп
ДИРЕКТОР ГРУПИ
В одному з останніх номерів журналу „Кіна“ була вміщена передовиця т. Нечеса. В ній автор порушує дуже актуальне питання про інститут адміністраторів зйомочних груп, що були-б уповноваженими дирекції, а не робітниками з адміністративними дорученнями.
Створити такий інститут дуже важко. Мало змінити в посвідченні слово „адміністратор на „уповноважений дирекції , треба щоб особа, що носить цю назву, цілком їй відповідала. Роля адміністратора, не дивлячись на те, що вона невідома
широким масам, дуже відповідальна на виробничій дільниці кінофронту. В цьому адміністраторі мусять синтезуватися всі галузі кінознаннів. Весь процес кіно-виробництва, мусить бути йому близький, зрозумілий. Треба знищити фразу, шо „до адміністративних функцій це не стосується і тому перебуває поза моєю компетенцією . Дирекція, надсилаючи адміністра
тора до групи, хоче бачити в ньому свої контрольні очі й, часто в тих випадках, коли робота провадиться поза фабрикою, свій розум. Адміністратору, щоб справитися з цими обов яз
ками, треба бути в кінематографічній справі всебічно освіченою людиною.
До обов язків адміністратора входить налагодження правильних виробничих стосунків поміж всіма членами групи й зо
крема налагодження добрих взаємин з режисером. До цього часу режисер і адміністратор ворогували. Не можна забувати, що режисер є особа, якій держава довірила велику суму гро
шей на поставу фільму. Завдання постави - у фіналі дати подвійну користь - виховати маси, піднести їх культурний рівень і в прокаті дати прибуток для постави наступних картин. Такий адміністратор один з найбільш корисних співро
бітників кіноколективу. Він організує всю роботу так, що вона проходить швидко, без зривів, раціонально й дає певну еко
номію. Зовсім неправі деякі робітники адміністративного цеху, зважаючи, що не їх справа слідкувати за художнім виконанням картин.
Економія - це одна з підвалин, що на них базується адміністративна робота. У постійній гонитві за нею багато робітників проводить її в трохи потворній формі. Раз-по-раз через дрібниці адміністратор розпочинає суперечку з режисером, не ура
ховуючи, що ця дрібна деталь може відіграти велику ролю в картині.
Для адміністратора, охопленого економічною ідеєю, не має значіння наслідок цієї нерозумної економії. Доцільніше було б у такому випадкові (коли, звичайно, виправдувати цей шлях)
не припускати до роботи взагалі і тоді залишилися б в наявності всі гроші, передбачені в кошторисі. Звичайно, бувають
випадки (і дуже часто), коли адміністратор цілком доцільно проводить потрібну економію, не завдаючи шкоди картині. Є правда, ще й інший гатунок нерозумної економії. По роду кшематої рафічної роботи доводиться стикатися з низкою різно
манітних установ та організацій. Адмінробпникові, як особі, що провадить попередні перемови, треба, звичайно, вишуку
вати всіх засобов безкоштовної роботи, досягати мінімальних витрат, але. давши зобов’язання платити, бути господарем свого слова і платити повністю і своєчасно. Слово адміністра
тора - повноцінний вексель. Деякі групи, після закінчення робіт, швидко зриваються з поля бійки, прикриваючи відступ адміністратором, що не сплатив грошей. Програє від цієї неро
зумної економії тільки кіновиробництво. До цілої низки місць, куди ступала нога адміністратора та три ніжки здіймального апарату „кінематографістам вхід суворо заборонений . Не дивля
чись ні на які запевнення, до зйомок не допускають. Нагадує все це анекдот з побуту провінціяльних акторів: «Рятуйте речі - артисти приїхали .
В роботі багатьох наших співробітників спостерігається ще пережиток російської Обломовщини. Повільність, млявість, а часом справжні лінощі головні вороги роботи.
Енергія адміністратора мусить збільшувати виробничу працездатність групи. Доцільний розподіл обов’язків між окремими членами групи є запорука раціональної робити надалі.
Зробивши розпорядження, що забезпечує порядок роботи, адміністратор не може спочити на лаврах. Невпинно, по кілька разів треба перевіряти, в якому стані виконання підготовчої роботи.
Праця адміністратора важка. В експедиції, і навіть на фабриці він є одночасно організатор, контрольор, кореспондент, бухгал
тер, і навіть скарбник у здіймальній групі. Для того щоб виховати кадри адміністраторів фахівців, треба підібрати таких людей, що дивилися б на цю р боту, як на постійну для себе.
Нарешті треба сказати кілька слів про методи адміністрування. Одна з них (назвемо її дореволюційною) виявляється в неприступності, замкненості, гриманні та вічних скаргах на окремих робітників. Друга ж (сьогоднішня - радянська) полягає в тому, що в групі створюються умови виробничого колективу, де бадьоро й спільно, без лайки конфліктів, прова
диться відповідальна культурна робота - зйомка радянського фільму. Цим новим шляхом мусить піти наш адміністратор.
О. Кесельман