[792(477) (05) „1927“] Рік видання III
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Адреса редакції
Харків, вул. Карла Лібкнехта, № 9.
Телефон 1-68.
ТИЖНЕВИК ВИДАННЯ ВІДДІЛУ МИСТЕЦТВ УПО УСРР № 9-10 (50-51)
8 БЕРЕЗНЯ1927
Десяті роковини вже незабаром.
Так близько, що про стан мистецтва на сьогодні можно мабуть говорити, як про такий на десяті роковини. Треба лише підбити підсумки, тоб-то ладнатися вже ті підсумки підбивати.
На десяті роковини перед мистецтвом повстає двоїсте завдання. Перше це— проаналізувавши стан і розвиток ми
стецтва за десять років революції дати
висновки про досягнення революційного мистецтва. Друге — взяти широку участь у святкуванні великих роковин і в ми
стецьких формах відбити здобутки наші за цей час у цілому комплексі соціялістичного будівництва.
Ясна річ, що обидва ці завдання тісно переплетені між собою і під час їх не
можна навіть одріжнити, а говорить про них і виконувати їх треба купно. Одначе єсть низка заходів, які слід було-б за
провести в життя зокрема для кожного з цих завдань. Справа підсумування до
сягнень революційного мистецтва — справа дуже широка й багатогранна. Справді-бо тут йдеться про облік і вивчання не тільки результатів, що їх на
були революційні мистецтва за цей час, а й про вивчання всього творчого про
цесу, аналізи його та оцінки тих шляхів та метод, котрими йшло й розвивалося
наше мистецьке життя. Йдеться тут і про історію розвитку революційних форм, йдеться й про ті хиби, збочення й ляпсуси,
що з тих чи инших причин мали місце в нашому мистецькому житті. Йдеться
нарешті й про побут та життя самих творців мистецтва, про умови їхньої роботи, їх звязок з радянським життям або що.
Цілком зрозуміло, що неможна передбачити чи встановити форми підсумків Можливо підсумована мистецька про
дукція сама стане за нього, можливо виникне потреба шукати якихось спеціяльних форм. Тут в особливих умовах звичайно стоятиме театр. Бо инші ми
стецтва, скажимо — музика, малярство література мають зафіксованою свою продукцію, „на папері . Театр самим характером свого виробничого матеріялу позбавлений змоги матеріялізувати всю свою продукцію (ясно, що фотографії чи макети постановок ще не вичерпують цілого питання). Очевидно театрові та
кож треба буде вдатися до паперу. Ми знімаємо цю справу завчасно, надаючи їй великого значіння. Адже досі ми майже не маємо літератури про наш
революційний театр, а зазнати йому за цей час довелося не мало і розвиток його йшов тернистим шляхом ламання старих форм, боротьби за нові, поразок, перемог, сумнівів, ентузіязму, ворожнечі. На тепер ми вже можемо спостерігати, що визначаються й кришталізуються певні напрямки й певні методи будів
ництва революційного театру. Життя наше ще не дало на них вироку і не
визначило театрального стилю нашої доби.
Тому ми вправі жадати від усих театральних течій повного справоздання за свою роботу. Тим-то на десяті роковини бажано побачити в книжках моно
графії театрів, повні й вичерпні курикулюми їхньої роботи за минулий час. Такі вимоги треба поставити особливо перед цими театрами, що розвиток їхній увесь час ішов у ногу з розвитком на
шого життя, і які тісно звʻязали себе з революцією. Ці матеріяли будуть дорогоцінним внеском в історію нашого ми
стецтва, або краще мовити — за цими матеріялами буде написано історію мистецтва.
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Адреса редакції
Харків, вул. Карла Лібкнехта, № 9.
Телефон 1-68.
ТИЖНЕВИК ВИДАННЯ ВІДДІЛУ МИСТЕЦТВ УПО УСРР № 9-10 (50-51)
8 БЕРЕЗНЯ1927
Десяті роковини Жовтня і мистецтво
Десяті роковини вже незабаром.
Так близько, що про стан мистецтва на сьогодні можно мабуть говорити, як про такий на десяті роковини. Треба лише підбити підсумки, тоб-то ладнатися вже ті підсумки підбивати.
На десяті роковини перед мистецтвом повстає двоїсте завдання. Перше це— проаналізувавши стан і розвиток ми
стецтва за десять років революції дати
висновки про досягнення революційного мистецтва. Друге — взяти широку участь у святкуванні великих роковин і в ми
стецьких формах відбити здобутки наші за цей час у цілому комплексі соціялістичного будівництва.
Ясна річ, що обидва ці завдання тісно переплетені між собою і під час їх не
можна навіть одріжнити, а говорить про них і виконувати їх треба купно. Одначе єсть низка заходів, які слід було-б за
провести в життя зокрема для кожного з цих завдань. Справа підсумування до
сягнень революційного мистецтва — справа дуже широка й багатогранна. Справді-бо тут йдеться про облік і вивчання не тільки результатів, що їх на
були революційні мистецтва за цей час, а й про вивчання всього творчого про
цесу, аналізи його та оцінки тих шляхів та метод, котрими йшло й розвивалося
наше мистецьке життя. Йдеться тут і про історію розвитку революційних форм, йдеться й про ті хиби, збочення й ляпсуси,
що з тих чи инших причин мали місце в нашому мистецькому житті. Йдеться
нарешті й про побут та життя самих творців мистецтва, про умови їхньої роботи, їх звязок з радянським життям або що.
Цілком зрозуміло, що неможна передбачити чи встановити форми підсумків Можливо підсумована мистецька про
дукція сама стане за нього, можливо виникне потреба шукати якихось спеціяльних форм. Тут в особливих умовах звичайно стоятиме театр. Бо инші ми
стецтва, скажимо — музика, малярство література мають зафіксованою свою продукцію, „на папері . Театр самим характером свого виробничого матеріялу позбавлений змоги матеріялізувати всю свою продукцію (ясно, що фотографії чи макети постановок ще не вичерпують цілого питання). Очевидно театрові та
кож треба буде вдатися до паперу. Ми знімаємо цю справу завчасно, надаючи їй великого значіння. Адже досі ми майже не маємо літератури про наш
революційний театр, а зазнати йому за цей час довелося не мало і розвиток його йшов тернистим шляхом ламання старих форм, боротьби за нові, поразок, перемог, сумнівів, ентузіязму, ворожнечі. На тепер ми вже можемо спостерігати, що визначаються й кришталізуються певні напрямки й певні методи будів
ництва революційного театру. Життя наше ще не дало на них вироку і не
визначило театрального стилю нашої доби.
Тому ми вправі жадати від усих театральних течій повного справоздання за свою роботу. Тим-то на десяті роковини бажано побачити в книжках моно
графії театрів, повні й вичерпні курикулюми їхньої роботи за минулий час. Такі вимоги треба поставити особливо перед цими театрами, що розвиток їхній увесь час ішов у ногу з розвитком на
шого життя, і які тісно звʻязали себе з революцією. Ці матеріяли будуть дорогоцінним внеском в історію нашого ми
стецтва, або краще мовити — за цими матеріялами буде написано історію мистецтва.